Дай мені руку

Дай мені руку, не відводь,

Даремно не ховай своїх очей.

Дай мені руку, сором - відходь,

Немає місця сорому серед ночей.

Дай мені руку, нехай вночі

Сяють зірки милих очей.

Дай мені руку, гроза надворі

Но не стосується наших ночей.

Нехай іде, гримить гроза,

З тобою йду я стежкою саду,

В ночі горять очі твої,

І кожна мить дарує нам усладу.

Нема годин, хвилин, секунд,

Застиг час в очікуванні,

І висвітлюють все довкола

Миттєвості солодкого бажання.

Ти поряд, близько. У пітьми

Тремтять дерева від грози.

Немає нас щасливіше ніде

Серед земної світобудови.

Справжнє кохання — як полум’я вічне,

Гріє і світить крізь темряву днів.

В ньому немає ні меж, ані звичних

Знаків, що стримують сором і гріх.

Дай мені руку, не відводь,

Даремно не ховай своїх очей.

Дай мені руку, сором - відходь,

Немає місця сорому серед ночей.