Філосовські частівки

Я вірю в щастя — десь воно буває,

У тих, хто вміє не питати "де?".

А я питаю — і тому страждаю,

Бо логіка не дружить із душею.

Життя — як чай без цукру: пити можна,

Але навіщо — знає тільки Бог.

Я п’ю, бо звик, це навіть трохи гірко -

Скупого задоволення ковток.

Не вірю я у пафосні промови —

В них істини, як правило, нема.

Бо мудрість — це мовчання між словами,

А не бурхлива і суєтна боротьба.

Я не шукаю в світі справедливість —

Вона, як знижка, — раз на рік.

Ти краще вже тримайся за наївність,

Цинізм — розпачливий і злісний пшик.

Я вірив, що свобода — це бажання,

А виявилось — тиша і печаль.

Вона приходить тихо, без зітхання,

Коли вже не сприймаєш ідеал.

Шукав я сенс у вічності й порядку,

Та світ — мов кіт, що спить на всіх книжках.

Він муркотить, знецінює загадку

І дряпає по істині в думках.

Всі кажуть: істина — в очах народу.

Я подивився — там TikTok і знижки.

То може, істина втекла як дикі орди,

Або ще спить у спамах і підписках.

Шукав я сенс у хаосі системи —

Знайшов лише квитанцію за газ.

Я зрозумів: життя — не теореми,

Лише борги, що множаться щораз.