Дві блохи

За карнизом біля даху жили дві блохи,

Не боялися і миші нахабні дві блохи.

Вони жили собі мирно до тих пір, допоки

Чорний кіт не вліз на дах, де сиділи блохи.

Кіт зовсім не король, він дуже бліх не любить

Кафтан не шиє їм і їх він не голубить.

А хто не розуміє всю суть пісеньці цій,

Той Гёте не читав та неук він дурній.

Ну, а блоха - ну що з неї візьмеш?

З неї волосся з грам не настрижеш,

З блохами, бо ж не воювати ж нам:

Вся їхня сутність шкодити котам.

Ці дві блохи бувалі навкруги,

Вони, напевно, і співати вже могли.

І покусали бідного кота аж вдризг,

І він утік від них безславно вниз.

А хто не розуміє всю суть пісеньці цій,

Той Гёте не читав та неук він дурній...