Ода самогону

Додам ще грамів із сто п'ятдесят цукрів,

І все це діло в банки закатаєм,

Наш змійовик виблискує, мов спів,

На сонці сяє — все, як належить, маєм.

Я думав, що до свята простоїть

«Нектара» трилітрова банка,

Та от «труба» настирливо горить,

Немов соляра в «вихлопусі» танка.

Мій дід — ще той вигадник і мастак,

Із жмені вівса й навіть з табурету

Він самогонку гнав — було б лиш як,

Одного разу навіть із паркету.

До свята дожити я щиро бажаю,

Та сам розумію: надія химерна.

Як Гамлет, вагаюсь — триматись? Не знаю.

А чарка вже поруч. І відповідь певна.