Життя — безумний трансформатор

Серед бетонних та залізних днів

Гуде життя — безумний трансформатор,

Володар зоряних нічних вогнів,

Він сам собі — і жертва, і диктатор.

У мідних венах — божевільний струм,

Що б’є розрядом крізь німу зажуру,

Він переплавлює іржавий сум

На світлову і радісну текстуру.

Кипить олива у його нутрі —

То суміш сліз, амбіцій і гордині.

У порцеляновій, тонкій корі

Іскриться нерв, оголений і синій.

Він не змовкає в мороці ночей,

Він піднімає вольтажі і мрії,

Щоб із закритих тінями очей

Лились розряди чистої надії.

Бувають дні коротких замикань:

Сніг із вогню, задимлені портали,

Коли під тиском тисячі чекань

Згорають запобіжники й метали.

Летять за обрій спалахи сліпі,

Тріщить основа від перевантажень,

І душі плачуть в іскряній юрбі

Посеред згарищ нових завантажень.

Але цей гул — пульсація буття.

Він трансформує хаос, крик і шуми,

Щоб в короб для людського сприйняття

Вмістились ці живі безумні струми.

Нехай безумний. В цьому вся краса:

Допоки він вібрує десь під дахом,

Ми бачимо, як крешуть небеса,

І кожна іскра світить новим шляхом.

07 жовтня 2026 р.