Під блакиттю

Туга в мені помножена на 200,

на 200 безликих днів.

Я зростила її в собі, неначе дитя,

яке навіки житиме в моєму серці,

огорнуте сонячним промінням.

І якби я могла стати кимось іншим,

то стала б вільною, неначе птах,

холодним осіннім днем

прилетіла б туди, де тепло —

на твоє сильне плече.

Ну а поки вогонь журби ще пече,

я блукатиму самотніми вулицями

під цим важким зоряним небом,

зустрічатиму різних людей на шляху,

подумки цілуючи тебе під блакиттю.