Полювання на янголів

1.

сяйнуло небесне світило

в далекім небеснім краю

піски, наче хвилі ходили

і душі співали в раю

життя про далекі обмани

де серце кипить на ножі

а я потопав у барханах

руками хапав міражі

та янголи наче стоноги

кусали мене за п’яту

не міг я позбути тривоги

не міг я забути про ту

що нині далеко на хмарі

заплетена в хор голосів

а тут херувимів потворних

в пісках мене натовп обсів

і став я знічев’я молитись

і кликати в небо до хмар

але не було вже їх видно в

стовковиську чорних почвар

і щоби душі не позбутись

вчинив я нечуваний гріх:

на гребені міддю окутий

я ідол зміїний воздвиг

2.

горіли рубінові очі

палала на сонці луска

і тілом гнучким і порочним

мій ідол манив і лякав

ховався я в тіні зміїній

і бачив напевне зблизька

як піниться, крапає, плине

по іклах отрута гірка

і голосом вітру співала

про щастя в обіймах своїх

і янгольська стала навала

і вереск у хмарах затих

її між палкими устами,

я бачив, з’явився і зник

дзвінкий і холодний, мов камінь,

роздвоєний злобно язик

і колом змію обступили

студені мої вороги

і мідні уста розчепились

і витяли їх до ноги

3.

мені постувати безплідно

переступ я не замолю:

небажаний став і нерідний

небесному королю

забрів я сюди випадково

у місто на краї землі

де зняли нестерпні окови

з мене твої ручки малі

імення твого я не знаю

красуне руда несвята

ти спрагу мою вгамувала

і влила отруту в уста

сяйнуло небесне світило

в далекім небеснім краю

дозволь обійму твоє тіло,

неначебто мідну змію.