Глоса

сховався бог за тисячі імен

і кличе кличе голос одинокий

і за плечем дзвінкі лунають кроки

але крутнись - і тінь не промайне.

і голос кличе кличе кличе

за прірвою що зяючи лежить

але слова блискучі як ножі

смакую дармо язиком калічним

бо машкару барвисту розмаїту

з вокабули чужої не злизать

безглузда та зрадлива рать

між нами стала. стежку перекрито.

але торкає раптом за плече

лякаючи шпигун облесний

та глянь і враз - крило шелесне

прозорим пір’ям і втече

на те, як то казали, напоролись.

між нами ліс пустеля та Дунай

та як у них тепер не потопай

нечутно кличе кличе голос

хоча слова без сорому та строку

сокочуть сухо наче кулемет

а б’ється шось позбавлене примет

немов до моря збурені потоки