Смола
000122
Бійся, бійся смоли у своєму серці,
Що зʼявляється від образи, ненависті і хронічного стресу,
Що на холоді камʼяніє, але вʼязка й липуча на спеці.
Вона не дасть тобі ні жити, ні навіть померти.
Пали, пали ту смолу у своєму серці.
Зігрієш близьких і осяєш дорогу далеким.
Хтось гляне захоплено на вогонь твій пекучий нехитрий…
А серце згорить.
І ніколи
Більше
Не буде
Боліти…
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯