Готова до втечі

Тиша. Не тисне. Ця тиша жива.

Легко спадає на стомлені плечі.

Свічка горить. Завмирають слова.

Їх не зове й не чекає цей вечір.

Небо заплуталось в зморшках одеж.

Погляд зірок, ніби вічності якір.

В цьому мовчанні ні граней, ні меж,

Стриманий подих укутує м’яко.

Дотик. Здригаються кутики вуст.

Тіні на стінах, скупі обіцянки.

Чути забутих хвилин тихий хруст,

Дзюркіт вина, що наповнює склянки.

Десь на далеких задвірках душі —

Цівкою блюз по стіні без упину:

В просторі — кола, немов по воді,

Вечір розгойдує тиші глибини.

Хвиля і шепіт. Вона ще жива.

Легко погладжує стомлені плечі.

Свічка. Вогонь. Блюз і ніжні слова.

Тиша у дверях… Готова до втечі.

10 листопада 2026 р.