побачення...

браму недбало навстіж відчинену,

двері відчинені не зачинив -

так запросив ти зоряний простір,

час у безмежності в гості зманив

до хати, в руїну, в якій нема даху -

посеред неї дві лави та стіл.

і на одинці із зорями в часі

ліри торкнувся серед сузірь -

слава в мелодії святом проллється

в безум кохання, світанки та в ніч.

тільки у болях спогад тьмяніє,

губиться в луностях відчаю мить... -

тисне на мізки отрутна сучасність,

зненависть і зрада, цинізм сьогодень...

і хата охайна розбита та вбита,

обпалені стіни в жертовній крові...

...що ж, ти хотів і ти повернувся,

поріг перейшов у роздумах, в журбі -

адже ти скучив за ґанком і садом!

як добре, вважав ти,

ввійти у свій дім...