радіння воді

1.

милуюсь річкою світання

і грою світла у воді.

і сонце весело на ранні

покличу в гості у свій дім.

як то зробив поет великий

у спеку...та не восени.

і поруч сонця ясноликий

світилу мовитиму сни.

які подовжені у мрії,

у чарування, у дива -

де у садах шепочуть змії

жагою сповнені слова,

де квіточки спокус утомних,

сирени, музи...Аполлон

торкає струни дзвінкодзвонні

і співом зманює в полон -

в полон кохання, у розваги,

в бенкети в оргіях бучних,

здійнялись де стягці й стяги

гулянь веселих, свят гучних.

гармати залпами звітують,

в заобрій кличуть, в сад, за пліт

і фейєрверками нотують

світанок...осінь...дивосвіт...

2.

...аж ось в печалі сіра чапля

в відлуннях, в осінь, у туман...

стемніла річка світла раптом -

то води впали в океан.

і сонце вже давно у небі

раз по раз зирить з-поза хмар.

...я вип'ю кави з бутербродом.

вдягнуся швидко і піду -

можливо десь там ненароком

смазливу "змійку" віднайду.

вона обернеться у фею,

у чарах звіється біда.

підхопить нас обох із нею

осіння лагідно вода -

вода відречених у світі

не завжди славних перемін.

і ми потонемо у сітях,

у сплесках водних шепотінь.

і річка хвилями невтішна

до ранку стишена засне.

засяє в небі місяць ясний.

дивлюсь на нього у вікно.

по склу сковзнуло листя красне... -

то місяць в річку,

в саме дно............