неможливе

у квартирі холодно

окрім електроенергії треба

ще дбати про інфраструктуру,

вражену рашистськими

придурками.

день на день не приходиться.

довго вдивляєшся у

тікток абощо, доки

тебе не відпустить

(у 2008 році одна

студентка сказала,

що "попускати" – це

такий жаргон, але

я вперто вживаю

по своєму)

відчуття свободи перевершує

все! перед ніч нарешті

западає тиша, я

вдягаюсь у кілька шарів

одягу та залажу

під ковдру.

тиша – то моє все!

чути, як шумить фреон

(чи що там іще біжить)

в холодильнику.

навіть дощ перестав

стукотіти по залізному

підвіконню. я нарешті

здіймаюсь на крилах

(вони з'являються,

наче збіговисько дітлахів

у загубленому серед

всесвіту інтернаті)

і ще ти неодмінно

маєш зловити

щось, що насправді

зловити

неможливо.