Заплутаний коридор

Ти йдеш коридором заплутаним,

Душевним бурхливим морем.

Напруга у тілі і скутість

Приносять у серце горе.

І йдеш ти практично у темряві.

Можливо, навіть по колу.

«А може, усе це даремно?»

І сумніви знову і знову.

Крокуєш життєвими стрічками,

Плекаєш маленькі надії...

Засіяне все протиріччями

Про ті сподівання та мрії.

Бо ти вже згорів, ти згас, витратив!

Можливо, вже більше не віриш...

Та станеться раптом, що хвилею

Накриють барвисті надії.

А потім все вкриється кригою,

Знов смуток, страждання і страх...

Бажання у відчаї вижити

І усміх тремтить на вустах.

Ми знаємо, чим це закінчиться,

Бо завжди у всіх так було.

Що ниточка раптом обірветься

І ти подолаєш все зло.

© Віра Семків (жовтень 2022 р).