Зміст
  • Розділ 1. Як я себе не люблю
  • Розділ 2. Я їду на церемонію
  • Розділ 3. У королівському палаці
  • Розділ 4. Остання піщинка
  • Розділ 5. Пророцтва і підказки
  • Розділ 6. Я збираюся на бал
  • Розділ 7. Викрадення
  • Розділ 8. У темниці
  • Розділ 9. "Культурненько"?
  • Розділ 10. Про що розповів дракон
  • Розділ 11. Так чи ні?
  • Розділ 12. Плани чорного мага
  • Розділ 13. Моя жахлива магія
  • Розділ 14. Розчарування і відкриття
  • Розділ 15. Історія Бармуто
  • Розділ 16. Авантюрний план
  • Розділ 17. Подорож до Ледуму
  • Розділ 18. Одна
  • Розділ 19. Магда
  • Розділ 20. Подарунки богів
  • Розділ 21. В тенетах Тенебріса
  • Розділ 22. Принцеси
  • Розділ 23.. Таємниця мага-дракона
  • Розділ 24. Орест і Марта
  • Розділ 25. Закляття Прамози
  • Розділ 26. "Непристойний" план
  • Розділ 27. І ніякої магії
  • Розділ 28. Провал
  • Розділ 29. Нерівний двобій
  • Розділ 30. Магія справедливості
  • Розділ 31. Марсана й Тенебріс
  • Розділ 32. Знайомство з Ольсеном
  • Розділ 33. Прощавай!
  • Розділ 4. Остання піщинка

    - О, це знову ти? - кажу я і гарячково закутуюся в шаль.

    А він нічого такий. Навіть можна сказати красунчик. Високий, чорнявий. Голубі очі під широкими чорними бровами зиркають насмішкувато і з якоюсь настороженістю. Обличчя з чіткими рисами, зачіска за останньою модою: скроні вибриті, а зверху вихор трохи закучерявленого волосся. Одягнений у простий та зручний одяг. На плащі велика блискуча клямра зі знаком королівського пера. Я згадую про плащ у саду і трошки червонію. Саме через це починаю злитися сама на себе і знову кажу дратівливо:

    - Ти за мною шпигуєш?

    - Та ні, просто спитав. До початку церемонії ще довго. Можна щось випити.

    - Ну то й пий. Відчепися від мене. І без тебе купа придибенцій.

    - Придибенцій?

    - Це я так називаю неприємності, - кажу я і обриваю речення. Жаліюся на життя незнайомій людині! Оце дожилася!

    - Кумедно. - хлопець дивиться мені в просто в очі.

    Він робить легкий помах рукою і до нас підбігає кельнер з тацею, повною різноманітних напоїв. "А й справді, можна чогось випити", - думаю я і беру з таці першу ліпшу склянку, яка потрапляє під руку. Це склянка з водою. Хлопець теж бере воду.

    - Вип'ємо за придибенції, щоб усі вони закінчувалися добре, - промовляє він із посмішкою, стукнувши своєю склянкою об мою.

    Ну, і що тут скажеш? Я відпиваю трохи води і помічаю, що моя рука тремтить. А це що таке? Я хвилююся? Невже мене схвилював цей незнайомий юнак? Ой, яка ж ти, Марто, дурепа! Так, він симпатичний і добрий. І очі в нього красиві. І посмішка добра, і….

    Стоп!!! Я давно вже заборонила собі закохуватися, бо з цього нічого хорошого не вийде. Будуть біль, сльози, ганьба, як це було з останнім моїм "коханням" років зо два тому. Коли об'єкт моєї симпатії, побачивши, що подобається мені, виказав усе, що про мене думає. При великій кількості людей. І слова "товста" і "дурна" були найприємнішими епітетами у його промові. Я тоді довго страждала і плакала ночами. Бабуся, побачивши, що зі мною щось не те, правдами й неправдами випитала у мене всю правду про цю кошмарну історію. Пам'ятаю, вона прийшла в мою кімнату, коли я валялася вся у сльозах, сіла у фотель і спокійним голосом сказала:

    - Марто, жінки роду Домажківських завжди були сильні духом і мали сталеві нерви. Це в нас у крові. Той хлопець не вартий тебе. А ти повинна зібрати себе докупи і дожити до часу, коли прийде твоє справжнє кохання. От що я хотіла тобі сказати. А тепер збирайся, ми йдемо купувати круасани і пити афогато!

    Я пережила цей складний час завдяки бабусі, але набула імунітету на красиві очі та добрі посмішки. Принаймні, мені так здається.

    Так, щоб цьому хлопцеві сподобалася я така, якою є, - то це нонсенс. Не може такого бути, бо не може бути ніколи. Просто йому нудно, от він і розважається по-своєму. Мабуть, так. Я трошки заспокоїлася.

    Кельнер непомітно зник, і мені не було куди подіти недопиту склянку з водою. Отож і не дивно, знаючи мою незграбність, що якось так сталося, що склянка вислизнула у мене з рук і впала на підлогу. Вірніше, почала падати, бо вже майже при землі її спритно зловив мій візаві.

    Ага, склянку зловив, а вода вся вихлюпнулася на мене! Це було просто дежавю! Я вже вдруге стояла перед цим хлопцем у мокрій шалі і спідниці! Зловивши склянку, юнак різко випрямився і ми опинилися дуже близько обличчя до обличчя. Його очі зазирнули в мої - і я, я…

    Я відштовхнула його і гарикнула:

    - Знову, я знову в мокрому одязі! Це ти навмисно?

    - Ми все виправимо!

    - Ми?!! Немає ніяких ми! Ану швидко висуши мене, а то я!… - я не знайшла, що сказати.

    На нас почали озиратися гості, які стояли поблизу. Хлопець, як і минулого разу, махнув рукою, моя спідниця і шаль знову стали сухими. Його та моя склянки раптово зникли з його рук. Він схопив мене за лікоть і відвів глибше за колону.

    - Вибач, я зовсім нічого не розумію, - стиха почав говорити він. - Біля тебе просто якийсь аномальний вихор магії. Я її бачу і відчуваю. Ти хто? Як тебе звати?

    - Це такий новий спосіб познайомитися? Облити дівчину водою?

    - Я не обливав!

    - Ти був причиною!

    - Ти сама упустила ту кляту склянку! - почав заводитися він. - Я ж все виправив!

    - Відчепися від мене!

    - Та ну тебе!

    - Не нукай, я тобі не конячка!

    - Ах так!..

    Не відомо, що б ще ми наговорили один одному, але нашу суперечку перервав гучний гонг. Це всіх гостей скликали до Годинника, аби розпочати церемонію Перевертання. Я поспішила до Годинника, залишивши хлопця стояти з відкритим ротом і незавершеною фразою. От халепа! Одна від нього морока. Хоч посмішка в нього добра. Ага.

    На спеціальні магічні круглі платформи, які були облаштовані навколо Годинника, почали виходити дівчата зі Знаками. Усіх платформ було тринадцять.

    Тринадцятеро представниць із благородних сімей, дівчат-спадкоємиць великих магів королівства кожного року беруть участь у церемонії Перевертання Годинника, під час якої наповнюють магією Годинник на увесь наступний рік. Кожного року Знак з'являється на тілі тієї дівчини, яка повинна взяти участь у церемонії і яка досягла двадцятирічного віку. Я теж дочекалася цього часу. Коли Знак з'явився (це було як татуювання на тілі у вигляді пір'їни, перекресленої списом), у нас з бабусею було невеличке свято. Ми пішли у кав'ярню, пили капучино, їли смачні тістечка і смакували фісташкове морозиво, моє улюблене…

    Я теж піднялася на магічну платформу. Відчула, як тілом прокотилася хвиля магії, огорнула сяючим коконом, відгородила усіх нас від людей, які стояли напівколом, і захоплено спостерігали за початком церемонії.

    Краєм ока я помітила, що і Марсана теж була однією з тринадцяти. Але емоції кудись поділися, я стала смолоскипом, свічкою, вогнищем, пропускала через себе енергію і віддавала королівству, Годиннику, останній піщинці і Пророцтву.

    Магія заполонила золотим куполом увесь простір навколо Годинника.

    Остання піщинка зісковзнула по перешийку скляної колби і впала на самісінький вершечок піщаної піраміди. Рік закінчився.

    Під ногами завібрувала підлога, невидимий вихор закружляв у нижній частині Годинника. Від останньої піщинки здійнялася маленька хмаринка, яка росла на очах. Ось уже клуби білого магічного диму заповнили увесь Годинник і почали проникати просто крізь скло. Магічна енергія сформувала спочатку тінь, а потім і розмиту фігуру жінки в білому одязі. Це була легендарна королева і магесса Гларела Велика, з вуст якої кожного року звучало Пророцтво.

    Всі, затамувавши подих, слухали, як дзвінкий жіночий голос урочисто промовляє:

    "Все королівство в небезпеці,

    Дракон прокинувсь у Фортеці!

    Страждання, сльози, біль і горе

    Усіх чекає дуже скоро.

    Дракона щоб перемогти,

    Принц мусить дівчину знайти.

    Кохання справжнє створить диво,

    І буде знов життя щасливим.

    А наречену хай шукає,

    Він серед тих, хто Знаки має!"

    Після цих слів напівпрозора фігура королеви розтанула. Пророцтво прозвучало. У повній тиші Пісочний Годинник хитнувся на масивних завісах і повільно перевернувся. Церемонія Перевертання завершилася. У королівстві почався новий рік.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Юлія
    20.11.2022 10:59
    До частини "Розділ 4. Остання піщинка"
    Все прекрасно, крім використання виразу "розумово відсталі" у якості образи ну дійсно, так же не чемно по відношенню до людей з вадами розвитку. Тим паче, що світ зараз хоч не завжди вдало й місцями трохи кострубато, але все ж намагається рухатися в сторону гуманності по відношенню до людей з особливими потребами. Так, тригернуло. Тим паче, що на фоні гарно написаного з технічного боку тексту, зворот із темного минулого виглядає аж зовсім неочікувано
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Лариса Бондарчук
    22.11.2022 00:05
    Дуже дякую за ваше зауваження! Справді, так не годиться. Щось придумаю інше. Дякую, що читаєте. Скоро буде продовження)) Бережіть себе. ❤️❤️❤️
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше