Не писатиму

Не писатиму тобі я востаннє,

востаннє було тисячу літ назад.

Почуття, що не виросли у кохання -

мій серпневий зорепад.

Не писатиму тобі сьогодні і завтра,

не напишу і вчора

І якийсь час ходитиму наче хвора.

Мені доведеться боліти тобою,

втрачати щодня той неміцний зв'язок,

Ну а пізніше обірвані пустослів'я

приправлені гіркотою

вже ж не зів'яжеш купою мотузок.

Чи згадуєш ти про мене? Хоч зрідка, хоч раз

на тисячу літ?

Сумно було б пролетіти як плітка.

Краще б як зірка, як її незабутній політ.