ПОЕЗІЯ

На чорному листку нічного неба

Історію писали блискавиці,

Всі літери від альфи до омеги

Вогнем палали, стрілами неслися.

Хто прочитати вмів ці диво-знаки,

Де адресат гучних громів писання?

Летіли звістки жовтими листками,

розкидані вітрами, як востаннє.

А ти шукав одне важливе слово

В тих символах, написаних грозою,

Щось особливе, сильне, вийняткове,

Щоб струмом било, не чіпаючи святого.

Чи задрімав під звуки громовиці,

Чи дивна тінь упала на фіранку,

В поезії обіймах опинився,

Шепнула слово й зникла між ниток дощу-серпанку.