СУТО ТУРЕЦЬКЕ, ХТО БИ ТОДІ СКАЗАВ...

мій вірний друже-аркадаш!

биз ми багато пережили.

дозволь скажу бен-друже милий –

соуз не перерветься наш.

розор і жах по всіх усюдах

але у нас вакіт башка

рука правителя важка

доземно гне нещасні люде й

до праці гонить мов товар

а в нас в умі ґюзель кізляри

газелі й кізки, не доляри

хоча і маємо навар.

мій аркадаше, вірний друже!

не вІзьме нас на абордаж

цей час гнилий, цей час продажний,

бо наше серце – біла ружа

палає сяє та горить.

ми штуки мудрої аскери

ми – міт повернення й печери

в нас танрісальна кожна мить

і щоби ми тюрлю померли

не дочекатись ворогам:

заснем лише, неначе мерлін

межи магічних діаграм

щоби воскреснути йолмезно

могутні радісні кремезні

для віршів і прекрасних дам