5. ЯК ГРАМОТНО "ПОПУСКАТИ"
Ні, я, звичайно, людина гуманна і, взагалі-то, за мир в усьому світі. Але ж деякі… особи – як москалі в Україні: не даш в лоб – не дійде. А ви ж можете бути в різних вагових категоріях. Як же бути? «Попускати» опонента, звісно. Тільки грамотно. Це мистецтво має свої тонкощі.
По-перше,необхідна блискавична реакція. Хто швидше влучно висловився, за тим і поле бою. Несправедливо щодо повільно-розсудливих, але що поробиш – така правда виживання. Тренуйтеся!
По-друге, мовчазні можуть «відігратися» невербальними засобами. Іронічно припіднята брова, тонка напівусмішка, гострий зневажливий погляд, незворушний вираз обличчя, демонстративне переключення уваги на щось гідне й цікаве, чим «опонент» однозначно не є – все це зводить його найточніші словесні удари до примітивного «баба базарна». Але доведеться попрацювати із дзеркалом, аби в найвідповідальніший момент тіло не підвело.
По-третє, придумайте (знайдіть) і вивчіть, вбийте у підсвідомість кілька влучних відповідей «на всі випадки життя». Де їх узяти? Оптимальний варіант – поспостерігайте за людьми, на яких хотіли б скидатися не лише зовнішньо, але й характером, життєвою позицією, успіхами, досягненнями. Як вони реагують на спроби «наїхати»? Як уміють «попустити» «доброзичливців»? Творчо копіюйте. Ні, це не плагіат, а грамотне запозичення.
По-четверте,тренуйте почуття гумору. Читайте хороші книги (як не банально це звучить), дивіться комедії, де переважає тонка іронія, а не тупі жарти «нижче пояса», за оточуючими спостерігайте. Вчіться! Я не належу до послідовниць Володимира Ілліча, але ленінське «Вчитися, вчитися і ще раз вчитися!» занадто часто стає у пригоді, щоб його ігнорувати.
По-п’яте, шукайте на недоброзичливців компромат. Ніяких підлих прийомчиків і громадських опитувань! Достатньо звичайної спостережливості. Чимало людей мимоволі виявляють свої вразливі місця не такою, як зазвичай, реакцією: одні занадто часто про щось говорять, інші уникають певних тем, окремі дратуються через найменший натяк у певному «напрямку». Думайте. Аналізуйте. Робіть висновки. І – мовчіть. Мало що так заважає досягти успіху в соціумі, як «слава» пліткаря/пліткарки. Навіщо тоді все вище написане? Знання, любі мої – це ваша зброя. Якщо ворог вирішить «наїхати» − влучно бийте по болючому. Це його «вимкне» і подарує вам миттєву перемогу. Ненадовго. Якраз щоб встигнути покинути «місце битви».
По-шосте,вивчайте фольклор. Наш народ здавна так вишукано й поетично лається, що гріх не скористатися. Для прикладу: «Собака ти дика, неприв’язана! Курка недощипана! Мавпа невдоволена! Та хай твої любі тебе не бачать, а вороги ноги витирають! Та щоб від тебе добрі люди відверталися, а всі пси скажені кусали! Трясця твоїй матері, а батькові твоєму ковінька! Та шоб ти вочима сцяв, на сонці не бував і щоб земля свята тебе не приймала!..» Один монолог – і публіка ваша. Головне – не дайте опоненту вставити ні слова, проголошуйте чітко, не кричіть і не вищіть, декламуйте натхненно, як прима танцює. І... будьте готові до того, що цей ворог другом уже не стане.
Зрештою, так йому й треба, хіба ні? Ні? Ви ніжнодушні і хворі на всепрощення? Захоплююся…Мені до такого далеко. То навіщо читали стільки, час гаяли? Ніяких «попускань», підставляйте ліву щоку скоріше!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!