Зимове муркотливе

Кицька крутиться під ногами — муркотунка і мишоловка,

Білий сніг засипає ґанок, білий світ засинає мовчки.

Десь у небі летять комети. Десь у місті гудуть машини.

Кицька світить зеленим оком — й відступають у серці зими.

І тікають жалі і біди. Чайник тихо бурчить на кухні.

Кицька треться плямистим боком, муркотливий і древній Ктулху

(коли трішки відвести очі, видно щупальця й голу шкуру).

Ктулху, знаєш, також, буває, що ховають свою натуру.

І міняють всю силу древніх на куточок під синім небом,

Де тепло і знайома миска, де тебе без регалій треба...

Ну а дев'ять життів — то бонус. Як до кави смачна цукерка.

По кутках клубочиться морок і за вікнами ось-ось смеркне...

Ти збудуєш камін з коробок, ти повісиш смішну шкарпетку,

Звариш в джеврі собі какао і з оленями вдягнеш светра.

Плед, герлянда, затишне крісло, капці білі з смішним помпоном...

І повітря пропахле наскрізь апельсинами й кардамоном.

І все правильно, все, як треба — що ще треба? — какао й книжка.

Білий сніг засипає ґанок. Тихо спить на колінах кішка.

02.2021 р.