1.

- Ромка, вихаді подлий трус! - кричав з телефону Сергій голосом кота Леопольда з відомого мультфільму. - Виходь, а то скажу Льошці, і він двері винесе.

- Сергію, це ти? - нарешті зміг вставити слово Роман. - Як ви мене знайшли?

- Ти забув де я працюю? - засміявся Сергій. - Відчиняй двері, чи ми так і будемо у під’їзді стояти?

Щойно Роман відчинив двері, як до його невеличкої квартири вихором увірвалися Сергій, Олексій і Анатолій. Вони дружили ще зі школи. Сергій - розумний, рішучий, хитруватий, лідер їх компанії. Олексій - хлопець величезної фізичної сили, але розумом його природа обділила. Виріс трохи вайлакуватим, добрим і довірливим мов дитина. Анатолій - запальний і жорсткий. Фізичною силою він поступався Олексію, але був швидким і спритним, тому в бійках Олексія постійно перемагав, а от Сергію частенько поступався. Після школи Сергій працював у карному розшуку, дослужився до майора. Олексій влаштувався на будівництво, а Анатолій після поранення звільнився з лав Збройних сил України.

Стійко витерпівши обов’язкову процедуру обіймів, поплескувань по плечу і дружніх жартів Роман нарешті запросив друзів до своєї однокімнатної квартири.

- Н-да... - протягнув Сергій оглянувши кімнату. - Відразу видно, холостяцький барліг...

Роман два місяці тому розлучився. Після розлучення свій будинок він залишив дружині, а собі придбав однокімнатну квартиру на околиці міста. На придбання житла грошей вистачило, а на меблі ні. На підлозі лежав матрац, на спинках двох старих стільців висів одяг, на підвіконні стояв ноутбук, а решту місця у кімнаті займали стоси книг. Це було єдине, що він забрав із свого будинку - книги і ноутбук.

- Ти чому аж сюди, на край географії заїхав? - запитав Олексій.

- У цьому районі квартири дешевші, - пояснив Роман.

- А меблі куди подів? - запитав Анатолій.

- Квартира без меблів продавалася. На меблі грошей не вистачило.

- Ага, на меблі грошей не вистачило, а на книги вистачило, - засміявся Анатолій. - Ти, Ромка, зовсім не змінився.

- Та ні, - посміхнувся Роман, - книги я не купував. Точніше купував, але давно. Це моя бібліотека. Я її із свого будинку перевіз.

- Та я пожартував, - відповів Анатолій.

- То як ви мене знайшли? - змінив тему розмови Роман. - Я не встиг вам свою нову адресу повідомити. Навіть колишня дружина цієї адреси не знає.

- Ну, я ж мєнт, - засміявся Сергій. - Дружина нам сказала, що ти десь придбав собі житло, я лише уточнив, чи ти залишився у місті, бо від тебе що завгодно очікувати можна, ну а далі справа техніки. Зателефонував хлопцям, вони пробили по базам, і от ми тут. Ну як, сюрприз вдався?

- Звісно вдався, - посміхнувся Роман. - Ну то що, за зустріч? Беріть стільці, на кухні ще табуретка є, тож якось розмістимося.

- Е ні, - похитав головою Сергій. - Поїхали у “Флагман”. Згадаємо молодість.

“Флагман” це було кафе, у якому вони гуляли випускний, а потім відзначали Дні народження.

- Вас що, ностальгія замучила? - засміявся Роман. - Ну “Флагман” так “Флагман”.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.