Тим, хто змушує Землю обертатися

Сміявся товстопузий багатій

Із друзями гуляючи у барі:

- У цьому світі все - лише товари.

Політиків купую, як повій.

Я тренди задаю, я правлю бал.

І не лякаюсь ні війни, ні грому.

Мені, немов теляті золотому,

Приносять люди душі на алтар.

У мокрому окопі на нулі

Сидить хлопчина, втомлений і змерзлий,

І страх проймає, ніби гостре лезо,

Коли снаряд торкається землі.

Не має статків, влади між людьми.

Та побратимів не цікавлять гроші.

Як на алтар, себе кладуть на ноші,

Його від кулі криючи грудьми.

Земля цинізмом прогнила до дна.

Уже б і не крутилася, одначе

Такі серця в окопах тих гарячі -

Лиш через них не спиниться вона.