Гіндаколь і Тешмадоль

У цю, туди його, романтику

вгатити божевільні гроші

й отримати спасибі з бантиком

і слово, кисле й нехороше?

Невже, скажіть-но, банкрутуючи

я вас катав на каруселі,

щоб ви гигикали як дурочка

та не пускали до оселі?

Нащо ці віники трояндові,

таксі, цукерки та шампанське?

Ви мене, пані, просто зрадили,

мов у кумедії гішпанській.

За що ж ви так мене образили

сей день відмовою своєю?

Чого тоді до мене лазили,

неначе під Полтаву свеї?

Ви по стіні мене розмазали.

Я ж вас навіки затаврую

інструментарієм тарасовим -

і книжку людям подарую.

Скажу, ви гірко помилилися,

бо я особа небезпечна.

Хто меч узяв - піде на милицях,

вам обіцяю доконечно.

Як з мене страшно поглумилися...

Я, пані, вас у книжку вставлю,

написану іржавим стилосом

і уважать сіб'я заставлю.