Місія

«Осінь здивує щедрістю: подарунки через край присипляють. Зима — холодне рукостискання».

Літо, нумо, посунься!

Це я прийшла, Осінь,

З другом, Осіннім Вітром.

Моя місія – зустріти Зиму.

Ти йдеш, озирнися,

Я кидаю на землю жменю бурштину -

Вітер розмете розсипом.

Все розфарбую червоно-жовтим.

У народі мене називають примхливою, непостійною,

За мною стежать синоптики світу.

Йде людина: у плащі, капелюсі. В руці парасолька.

- Навіщо ти взяв її? -

Хмарно, але дощу не буде.

Я іноді синоптиків лишаю з носом.

Кущ винограду світло-коричневий,

Вкрию ковдрою з листя.

Вітер, квітка на клумбі цвіте запізно.

Охолоди її трішечки!

Адже Зима сувора стара.

Сидить на сніговому троні, закутавшись у білу хустку.

Погляд її льодовий.

Птахи, відлітайте на південь!

Час йти — звіримо годинник. Чекаю.

Зима постукає в шибку — піду.