відпусти

мене сьогодні ти, благаю, відпусти.

мені не вільно. шось мені злостивиться.

од слів твоїх, побожних і святих

у мене шкіра репає на вилицях.

дай погулять самопаски по вулицях,

де суне лавою веселою народ.

я не втечу від золотого вулика

не бійся, я не скам’янію, наче лот

ова жона кристалом натрійхлористим,

бо твій гачок у мене в язику.

ти знаєш, на мені нема знаку.

однак, я твій, в усім своїм убожестві.

ще раз. один. я кроввю задурманений.

дай благоденственно сьогодні помовчать,

життя упитись недолугими обманами.

дай відпочити від твоїх заклять

лунає де торохкотлива музика

де сіру хмару чеше хмарочос.

і я прийду й скажу: кохання не вдалось

і буду знов устами заскорузлими

цегельні вірші класти і прості

у недорікій і смертельній щирості.

я буду знов. дай злості розпошириться.

мене сьогодні ти, благаю, відпусти.