«Навала Даркара»

Марлін і Кай невдовзі прийшли. Вони розпитали всі деталі та дійшли висновку, що необхідно посилити захист обраного та близьких йому істот. З цими думками вони попрямували до Дафни для обговорення теми. Учнів попросили залишатися в храмі і не виходити, оскільки Даркару ніяк не пробратися всередину храму через захист статуї.

Наступного дня Гербі одужав і почував себе чудово, за винятком руки, яка ще трохи поболювала. Прокинувшись, він не помітив біля себе Лолу та Фенікса. Дракон подумав, що це чудова можливість бігти і більше не бути вплутаним у цю божевільну історію. Він вийшов на вулицю і зібрався злетіти, як тут же помітив… Даркара, що спустився з нізвідки!

— А-а! — закричав Гербі від страху. — Все, я більше не поведусь на твої штучки! Ти… ти не переможеш мене! — блефував він.

— Та невже? — голосно засміявся чорний дракон. — Хіба ти сильніший за мене? Мені достатньо штовхнути тебе пальцем, і ти відлетиш у стіну, — погрозливо продовжив. — Але я не битимуся з сопляками! Тоді я поранив тебе, щоб привернути увагу обраного! Оцінити його! Нічого особливого у ньому немає. І зараз я прийшов, щоб здолати свого ворога на корені. Ти мені байдужий! Вали звідси!

На шум Фенікс вийшов із храму.

— О! А ось і братик твій прийшов! — принизливо сказав Даркар.

— Який братик? — спитав Гербі.

— О? А ти не знаєш?! Я думав, що ваша зустріч не випадкова! — реготав Даркар.

— Та що?! — здивувався Гербі.

— Розумієш, — почав Фенікс, — твій зниклий брат — це я!

Сказати, що Гербі був у шоці — нічого не сказати. Він страшенно занервував.

— Все, досить! — сказав Феня. — Я розірву тебе на шматки, покидьку, за те, що посмів торкнутися мого брата!

Поки Даркар сміявся від таких гучних заяв, Фенікс настільки розлютився і осмілів, що відчув якісь зміни у своєму тілі.

— Покінчимо з усім тут і зараз, — процідив Даркар і кинувся з атакою на Фенікса.

Але обраний розбудив свої внутрішні сили і, на несподіванку ворога, зустрів того найбільшим «вогнем дракона», який Даркар коли-небудь бачив. Полум'я огорнуло його, запалило шкіру, і, ледве виживши, чорний дракон зумів втекти.

Тут же примчали Дафна зі Хранителями. Шляхом довгих роздумів таки вирішили, що обраному краще завжди залишатися поряд з Каєм і Марліном, а Гербі слід приєднатися до тренувань Лоли та Фенікса.

Після всього Феня підійшов до брата.

— Слухай, — сказав він винувато, — пробач… пробач, що не сказав тобі раніше. Дізнавшись, що маю брата, я, звичайно, зрадів. Але… я так не хотів вплутувати тебе у свої проблеми, і все ж таки це сталося. Через це тебе так сильно поранили… Пробач за все!

Гербі все ще не міг повірити в новину про молодшого брата, але на душі йому стало тепліше. Він усміхнувся.

— Не хвилюйся… — Гербі на мить затнувся, — братику! Нині я в повному порядку! І ні крапельки на тебе не злюся. А головне, тепер ми завжди будемо разом! Хіба ні?

— Звичайно! — весело відповів Фенікс. Він так зрадів, що мало не заплакав.

Після цієї історії всі вирушили до замку, адже відтепер Гербі житиме там.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.