«Новий учитель»
— Слухай, а хто це? — запитала Лола.
У Кая округлилися очі.
— Це… це ж Ермі! Один із лицарів Отто! — відповів він.
— Лицарів Отто?
— Вони — орден найсильніших чарівників світу драконів. Тут ці вісім особин найкрутіші, — із захопленням сказав хлопець.
Кай підійшов до білявої людини з блискучим нагрудником.
— Пане Саррі! Радий вас бачити! Ласкаво просимо! — привітав він його.
— Привіт, Кай Гейлі! — сказав Ермі. — Я, взагалі, до Дафни. Але, кажуть, вона пішла із замку. Ось, тепер її чекаю.
— Так, пане, заходьте десь усередину! Я познайомлю вас із обраним та його друзями, — запропонував Кай.
— Гей, народ, ми вдома! — почувся п'яний голос Фенікса.
— Ох… а ось і вони… — із соромом сказав Кай.
Лола здивувалася і розлютилася одночасно.
— Ви чого так напилися?! — гукнула вона.
Фенікс йшов, обійнявшись з братом, зміїною ходою.
— А що? Законом не заборонено! Гербі ... ваші напої просто божественні! Гей, Гербі! Гербі, Гербі! Прокинься! — тряс його Фенікс.
Але Гербі вже заснув.
— Ну ось! Ненадовго тебе вистачило! Ік! — сказав Фенікс і заснув просто на землі.
Лола прикрила долонею обличчя.
— Боже, які дурні…
— І не кажи… Мені соромно, — підтвердив Кай і глянув на Ермі. — Пане Саррі… Перепрошую…
— І це обраний? — гидливо спитав Ермі.
— Ну що є, то є. Але таким я бачу його вперше, — відповів Кай.
— Ось і королева! — сказала Лола.
— Привіт, кохана! — усміхнувся Ермі.
— Кохана? — здивувалася Лола, вважаючи дивним пару чоловіка та дракона. А потім згадала: «Це і є той самий Ермі з листа!».
— Доброго дня, — сказала Дафна. — Лоло, дозволь представити тобі вашого нового наставника.
— Наставника?! — здивувалася дівчина.
— Так, дитино. Ермі Саррі, член великого ордена лицарів Отто, навчатиме вас замість Кая.
— Навіщо замінювати Кая? — спитала з тривогою Лола.
— Хіба він ще вам не розповів? — запитала Дафна.
— Я йду на завдання. Деякий час буду відсутній, — Кай виступив уперед.
— Що? Яке завдання? Поясніть мені! — нервувала Лола.
— Як одному з Хранителів, ми довірили йому важливу місію. Він повинен буде знайти лігво Даркара, під чужим виглядом вторгнутися в нього і прикритися одним із солдатів його армії. Каю доручено дізнаватися про плани Даркара та повідомляти нам, — пояснила Дафна.
— Не знаю, скільки я там буду і чи повернусь, — додав Кай.
— Що? Ні, стій, як це не повернешся? — не розуміла дівчина.
— Вибач. Адже я просив більше не плакати, тим більше через мене. Ти сказала, що не будеш. Я ось-ось хотів тобі розповісти... — вибачався Кай.
— Якщо його розкриють, навряд чи повернеться, — сказала королева.
— Ні! Я не хочу, щоб він помер! — Лола засмутилася.
— Я маю взяти деякі артефакти і висуватися негайно. Бувай! — сказав Кай, помахав рукою і пішов у замок.
Раптом по щоках Лоли потекли струмені сліз, і вона пішла до своєї кімнати, не сказавши й слова.
Вона лежала на ліжку і, як би не намагалася, не могла заснути. Її мучили думки про Кая.
«Невже я знайшла своє кохання і втратила його в той самий день?»
Вона почала згадувати всі три місяці, проведені тут. Про першу зустріч із ним біля замку, про перше тренування. І як тиждень тому танцювала для монстрів: того дня вони тренувалися в лісі і, повертаючись до храму, натрапили на монстрів Отугуру. Вони дуже сильні та агресивні, але щоб уникнути бійки, монстри запропонували умову: Лола мала станцювати їхній традиційний танець у їхньому національному костюмі. Так і врятувалися.
Лола згадала ще одну їхню розмову:
— У тебе класні мечі! — захоплено гукнула вона.
— Так! Вони мені батька дісталися. Він казав, що зроблено мечі зі шкіри Махоу — драконів-громовержців, — сказав Кай, діставши з піхв свої парні широкі, але короткі клинки, ефеси яких були з шипів з перетяжками, що нагадували драконячу голову.
— А хто це?
— Це не звичайні дракони. Не знаю, чи живі вони ще, чи з існування було лише легендою. Їхній інтелект нижчий, але Махоу набагато більші і сильніші за тутешніх драконів. Це буквально величезні крилаті ящірки, що притягують своєю лускою блискавки, — розповідав Кай.
— Я не знала, що такі є. І ще одне… ти навчиш мене колись користуватися мечами? — погравши очима, попросила Лола.
— Гаразд! Чому б і ні?
«Він так і не навчив… а ще обіцяв завжди захищати Фенікса та мене. Але як Кай це зробить на такій великій відстані? Так! Я сказала, що не плакатиму! А якщо сказала, то стримаю своє слово. А ти, Каю, будь ласка, скоріше повертайся!»
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!