«Новий учитель»

— Слухай, а хто це? — запитала Лола.

У Кая округлилися очі.

— Це… це ж Ермі! Один із лицарів Отто! — відповів він.

— Лицарів Отто?

— Вони — орден найсильніших чарівників світу драконів. Тут ці вісім особин найкрутіші, — із захопленням сказав хлопець.

Кай підійшов до білявої людини з блискучим нагрудником.

— Пане Саррі! Радий вас бачити! Ласкаво просимо! — привітав він його.

— Привіт, Кай Гейлі! — сказав Ермі. — Я, взагалі, до Дафни. Але, кажуть, вона пішла із замку. Ось, тепер її чекаю.

— Так, пане, заходьте десь усередину! Я познайомлю вас із обраним та його друзями, — запропонував Кай.

— Гей, народ, ми вдома! — почувся п'яний голос Фенікса.

— Ох… а ось і вони… — із соромом сказав Кай.

Лола здивувалася і розлютилася одночасно.

— Ви чого так напилися?! — гукнула вона.

Фенікс йшов, обійнявшись з братом, зміїною ходою.

— А що? Законом не заборонено! Гербі ... ваші напої просто божественні! Гей, Гербі! Гербі, Гербі! Прокинься! — тряс його Фенікс.

Але Гербі вже заснув.

— Ну ось! Ненадовго тебе вистачило! Ік! — сказав Фенікс і заснув просто на землі.

Лола прикрила долонею обличчя.

— Боже, які дурні…

— І не кажи… Мені соромно, — підтвердив Кай і глянув на Ермі. — Пане Саррі… Перепрошую…

— І це обраний? — гидливо спитав Ермі.

— Ну що є, то є. Але таким я бачу його вперше, — відповів Кай.

— Ось і королева! — сказала Лола.

— Привіт, кохана! — усміхнувся Ермі.

— Кохана? — здивувалася Лола, вважаючи дивним пару чоловіка та дракона. А потім згадала: «Це і є той самий Ермі з листа!».

— Доброго дня, — сказала Дафна. — Лоло, дозволь представити тобі вашого нового наставника.

— Наставника?! — здивувалася дівчина.

— Так, дитино. Ермі Саррі, член великого ордена лицарів Отто, навчатиме вас замість Кая.

— Навіщо замінювати Кая? — спитала з тривогою Лола.

— Хіба він ще вам не розповів? — запитала Дафна.

— Я йду на завдання. Деякий час буду відсутній, — Кай виступив уперед.

— Що? Яке завдання? Поясніть мені! — нервувала Лола.

— Як одному з Хранителів, ми довірили йому важливу місію. Він повинен буде знайти лігво Даркара, під чужим виглядом вторгнутися в нього і прикритися одним із солдатів його армії. Каю доручено дізнаватися про плани Даркара та повідомляти нам, — пояснила Дафна.

— Не знаю, скільки я там буду і чи повернусь, — додав Кай.

— Що? Ні, стій, як це не повернешся? — не розуміла дівчина.

— Вибач. Адже я просив більше не плакати, тим більше через мене. Ти сказала, що не будеш. Я ось-ось хотів тобі розповісти... — вибачався Кай.

— Якщо його розкриють, навряд чи повернеться, — сказала королева.

— Ні! Я не хочу, щоб він помер! — Лола засмутилася.

— Я маю взяти деякі артефакти і висуватися негайно. Бувай! — сказав Кай, помахав рукою і пішов у замок.

Раптом по щоках Лоли потекли струмені сліз, і вона пішла до своєї кімнати, не сказавши й слова.

Вона лежала на ліжку і, як би не намагалася, не могла заснути. Її мучили думки про Кая.

«Невже я знайшла своє кохання і втратила його в той самий день?»

Вона почала згадувати всі три місяці, проведені тут. Про першу зустріч із ним біля замку, про перше тренування. І як тиждень тому танцювала для монстрів: того дня вони тренувалися в лісі і, повертаючись до храму, натрапили на монстрів Отугуру. Вони дуже сильні та агресивні, але щоб уникнути бійки, монстри запропонували умову: Лола мала станцювати їхній традиційний танець у їхньому національному костюмі. Так і врятувалися.

Лола згадала ще одну їхню розмову:

— У тебе класні мечі! — захоплено гукнула вона.

— Так! Вони мені батька дісталися. Він казав, що зроблено мечі зі шкіри Махоу — драконів-громовержців, — сказав Кай, діставши з піхв свої парні широкі, але короткі клинки, ефеси яких були з шипів з перетяжками, що нагадували драконячу голову.

— А хто це?

— Це не звичайні дракони. Не знаю, чи живі вони ще, чи з існування було лише легендою. Їхній інтелект нижчий, але Махоу набагато більші і сильніші за тутешніх драконів. Це буквально величезні крилаті ящірки, що притягують своєю лускою блискавки, — розповідав Кай.

— Я не знала, що такі є. І ще одне… ти навчиш мене колись користуватися мечами? — погравши очима, попросила Лола.

— Гаразд! Чому б і ні?

«Він так і не навчив… а ще обіцяв завжди захищати Фенікса та мене. Але як Кай це зробить на такій великій відстані? Так! Я сказала, що не плакатиму! А якщо сказала, то стримаю своє слово. А ти, Каю, будь ласка, скоріше повертайся!»

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.