Травою проросту

Забути все. Забути, щоб не бути –

ніде, ніколи, ні за що, ні з ким.

Напитися мовчання, як отрути

з гірким смаком і запахом різким.

Хай забуття, мов океан, сховає

мене у найтемнішій глибині.

Немає слів, і навіть сліз немає,

бо я – ніщо, дрібний пісок на дні.

Тут мертвий спокій і бездонна тиша,

німе відлуння спогадів і снів.

Я лиш любов у пам'яті залишу,

щоб прорости травою навесні.

19.01.2023