Так прокидаєшся ти

День починався так,

Як і ти, — розмружуючись од тягучого сну.

Зоря розливалась лазуровим глибоким полотном,

А його лоскотали білі хвилі розімлілих пір'їнок.

Тінь, ще не торкалась предметів, і світ

Мов приховував сонливу непокору пожадливого супокою,

Як тоді коли залишаєшся без нагляду,

Маючи вдоволь часу на дурощі.

До часу, як прийде Настоятель і запалить світло,

Щоб оглянути твою кімнату.

Так прокидаєшся ти.

07.09.2022