Зимовий годинник

Час зупинився і небо упало ниць, —

Циферблатом без сонця, без тіней, годин та плину.

Птахи ще недавно здається дражнили вись

Римськими цифрами, і врешті її покинули.

День скидався на вечір, на білий холодний шум

І обрій розмитий туманом вливався в погляд.

І грузнув потому у втомі очей і тонув

Зімкнувшись у нитку сонливої несвободи.

Ти в центрі, здавалось. Довкола блукали вони

Подібні на тебе, всі ті, що знаходяться в центрі

Своєї історії, їх душі купили квитки

До міста, до сонця, до центру Землі та Серця.

Спочатку був я, далі ти та хвилини краси,

Час крутився в слова і сторіччя стискалось в сторінку.

Що цей день де спинився зимовий годинник, скажи?

Він покорчив гримаси, дражнився і нас покинув.

23.12.2021