Ходив військовий

Ходив військовий по розваленій багатоповерхіці.

Блукав по різним квартирам

І Бога благав.

Ходив військовий, роздивлявся,

Шукав свою родину:

Малого сина, дружину та мати сиву.

Ходив військовий, піднімав великі шмати стін

Та Бога благав, щоб всі були живі.

Шукав військовий та знайшов усе про що благав: мати, сина та дружину, яких він так кохав.

Але нещастя це частина наших днів,

Бо сина він знайшов у завалинах із стін.

Пішли сльози з мужніх очей військових

Та люта ненависть до сил ворожих, що розділили долі багатьох людей

Та знищили залишки цікавих ідей,

Що змусили людей вмирати

Та прихистку у чужих народів шукати.

Побачив військовий сина свого,

Неміг ні на секунду відірвати очей від нього.

Стояв навпроти наче живий,

Стояв і посміхався його маленький син.

Стояв і посміхався, маленькою ручкою махав

Та зник в один момент,

як сильно батько залишитись не благав.

Стояв військовий з тілом у руках

Та проклинав усіх хто до цієї трагедії руки своєї приклав.

Ходив військовий по розваленій багатоповерхіці...