КРУТІ ВІРАЖІ ДОЛІ

Дуже сподобалась зустріч Тамари та Анатолія. Тонко, чуттєво, щиро про реальність. Тамара приїхала з надією, що у них щось може зараз вийти, бо чоловік хворий, але тепер Анатолій не готовий кинути сім'ю, як тоді була не готова вона. Прикро, але так буває.

Дякую за такий душевний коментар.

Сподобались слова, що він мав-любив дві жінки - Тамару і геологію. А кінцева сцена словесної перепалки між Тамарою і Толіком неперевершена. Як вони один одного називали🤣

Дякую. Ви мене розчулили.

Я все чекала, коли буде про кохання. Дочекалася..Класно описано зародження їхнього почуття. Я повірила і навіть відчула запах цієї історії👍

Кохання, це таке почуття....

Останній абзац яскраво доповнює всю історію.

Дякую за коментар. Я зворушений Вашим читанням моїх романів одночасно, адже вони написані в різних літературних жанрах.

Я і читаю, і пишу одночасно два романа. Ніяк не можу оприділитися по житті🤣

Натхнення — це стан психологічного піднесення, коли людина відчуває приплив творчих сил, бажання творити, ідеї приходять легко, а процес виконання роботи стає приємним і ефективним. Бажаю Вам натхнення.

Аж переживати за Вас почала.... Це ж про Вас? Чи я помиляюся? ))

Щиро дякую за коментар та вподобайки моєму роману. Мене розчулило Ваше близьке сприйняття до серця гостросюжетних картин роману дійсно написаних на основі реальних подій та авторської художньої фантазії.

Вмієте своєю відповіддю залишити інтригу....Було таке з Вами, чи не було? Звичайно, що якась частина була, а якась ні. А от що в історії правда, а що вигадка автор ніколи нікому не розповість👍

У творі головне аби було цікаво читачеві.

В оповіданні багато дрібних, але важливих деталей. Характерні діалоги. Це свідчить про спостережливість автора та його увагу до теми, знання місцевих звичаїв та традицій. Успіхів.

Дуже приємно, що Ви прочитали мій роман. Дякую за змістовні та надихаючі коментарі. Мені здавалося, що великі драматичні твори не знайдуть свого читача, адже "Аркуш" орієнтований в основному на малу прозу в жанрі фантастика.

Круто написано. Дуже енергійний сюжет.

Дякую.

Дуже вдало про Великого Цабе.

Дякую. Здається Вам вистачить духу дочитати роман до кінця, адже він написаний на основі реальних подій.

Колоритно написано, з характерними деталями.

Якось був у місті Мари. Екзотично, як на мене.

Колись я чув від прикордонника: Є в союзі три дири Теджен, Кушка і Мари, це дійсно екзотика. Дякую за коментар.

Вишні цвітуть... це правда. Сподіваюся на нормальний врожай і цього року. Хай щастить.

Це один з перших моїх великих за обсягом творів - проба пера. Приємно що Вам подобається. Дякую.

Прочитала весь твір.  Маю лише одне зауваження: для такої гарної історії знадобився б коректор.  І ще: можливо, в твір заглянуло б більше читачів, якби він називався "Толик". Від української вимови імені суть персонажа і дух твору ж не зміниться? Однак не впевнена, що маю право таке радити, бо ж ім'я завжди має особливе значення, тому залишаю це на розсуд автора.  Стиль письма легкий, аж летючий. Барвисті описи, трішки філософії, данина реаліям того часу, ретельне змальовування деталей,— все це в класній пропорції, все це чудово і швидко занурює у світ історії. В ній немає особливої динаміки, але вона захоплива, одночасно екзотична і зрозуміла.  Головний герой — український хлопець, влаштовується на роботу водієм і знайомиться з культурою таджицького народу. Він одразу викликає симпатію,  люди, що його оточують також. Толя — своєю повагою до їхніх звичаїв, таджики — самобутністю і розмахом гостинності. Автор уміє показати героїв, дати зрозуміти їхні характери.  Цікаво було спостерігати за романтичною лінією, хоча для цього випадку слово "романтична" мені здається не дуже вдалим, надто високий градус описаних відносин, а ще, як перчик, наприкінці вигулькує дуло пістолета. Звичайно, такі емоції — це пам'ять на все життя. У творі є дві героїні, майже протилежні одна одній. Фактично йдеться про Тамару, саме їй дістається більше описів і уваги, але друга, той образ, що від автора отримав лише кілька штрихів, теж уявляється досить яскраво, таким собі сірим кардиналом життя героя і розв'язки твору.   Не скажу, що жіночі персонажі викликали симпатію, як та, яка протягувала звабливе яблуко молоденькому хлопцю (не кожна на таке здатна), так і та, що донесла про зв'язок тому, кому вважала за потрібне (теж змогла це зробити!), проте рада, що в усіх доля склалася  непогано. У творі автор підіймає тему вибору, вірніше, тиску на вибір і реакції на це. Час тоді був складний, і так, одна людина не могла зупинити систему, але хоча б намагалася, хоча б задумувалася про це.  І ще я  бачу образ народу, сильний і яскравий, як та природа, яка так чудово змальована у творі. Як ростки крізь асфальт, пробивалися і навіть квітли народні звичаї і традиції. Згадка про тюбетейки, парчу і персні навела на думку, що таджики жили заможніше за українців. Хоча не все так однозначно, особливо, коли згадувалося раннє заміжжя і молодість, що швидко минає. Мимоволі задумуєшся, чому?  Вони більше уваги і коштів  приділяли одягу, купівлі, наприклад, перснів і парчі, ніж догляду за собою? Не отримували уваги від своїх чоловіків? Тяжко працювали і самі себе не любили? А вибір героя очевидний. Мені здається, він не міг продовжити  з Тамарою стосунки не стільки через те, що молодість має перевагу, а через ситуацію під дулом пістолета. У їхніх відносинах не було справжньої любові, а те, що її заміняло, убили сказані слова. Спільний побут і турбота про дітей, як причина відмови, звучать переконливо, але не дуже (Тамара ж теж мала від нього сина). Чомусь здається, свою роль зіграла її схильність до подружньої зради, або ж шляхетність головного героя, небажання завдати болю Ларисі, що говорить про почуття до неї. Загалом, роздумувати можна багато, це так само цікаво, як і читати сам твір. Він чудовий, дуже атмосферний і живий. Дякую автору за книгу!

Як цікаво. Живе джерело дійсно існує.) Аж зраділа, що жінки теж купалися. Я вже було образилася, що вони не занурювалися в підземне озеро (таку красу собі науявляла!), а залишилися готувати їсти. Дуже атмосферний твір.)

Мені приємно, що Ви звернули увагу на мій роман, до речі написаний на основі реальних подій. Дякую!

Чудово написано. Передалася і напруга, і радість шоферів, коли вони вибралися на тверду рівнину. Описів небагато, але достатньо, щоб занурити в світ історії. Наче побувала в пустелі.)

Дякую за коментар. Пустині, це моя стихія. Застигле пісчане море і чудодійні міражі в полуденну спеку ніколи не забуваються.