час

на вулиці йде дощ

переднедільний

я став дуже обережним,

а, отже, менш віктимним!

думаю про щось таке...

на кшталт ентропії

мене все менш турбують

зовнішні перипетії

до речі, закрив іще

один гештальт

зі школи –

дивно почуватись

до себе ж готовим!

і писати вірші – це

право, а не лиш

потяг!

і життя – це

вечір суботи, а не

тільки спротив!..

хоч би сли не

було більш вибухів

терористичних

зрілість – це

рух до речей

одвічних.

я би міг не

писати нічого,

але з чого б це

раптом?

коли завтра

чекає, а зараз

саме... час – спати!)