Квіти твого життя

Покладу на могилу засніжені квіти,

А вже потім так тихо почну говорити.

Я знаю, все чуєш, бо зовні ти поряд,

Ловлю такий рідний і теплий твій погляд.

Мені треба багато сказать тобі зараз,

Але туга нараз в думки увірвалась,

Сльозами за хвилю наповнились очі,

А серце розтрощене знов кровоточить.

Відпустить тебе досі на небо не можу,

Пробачить не можу орду цю ворожу.

Світлини гортаю, там ми щасливі,

Не знаєм ракетні, криваві ще зливи.

Мені вибач, прошу, в цьом, знаю, я винна.

На душі моїй дуже морозно й зимно.

Не можу тепер, як раніше я жити,

Не можу приносити на могилу квіти.

Попрощаюсь, поправлю примерзлі вже квіти,

Припиню свої думки страшні шепотіти.

Тихенько піду своїм шляхом самотня,

Питань до війни і життя понад сотня.