Сампо

Грудень, розпал зими. Ожеледь вже не так помітна під великим шаром снігу.

Сашко, наш головний герой, тільки-но вийшов з автобусу, що привіз його з Київського аеропорту до Житомиру - Сашко був за кордоном.

Вдихнувши домашнього повітря, він поринув у спогади, які лишили йому нещодавні події.

- Було звісно цікаво... Але я радий, що ця "санта-Барбара" з магією закінчилася...

А тепер почнемо з початку.

Забудемо, що зараз зима, і повернемося до осені, приблизно до середини листопада. Тоді наш Сашко вже задумав їхати далеко від дому - в запальну та спекотну Іспанію, бо його сестра, Діана, святкувала там свій двадцять другий день народження. Так от, у день від'їзду...

- Алло, Саш?

- Так, Ді?

- Ти збираєшся взагалі їхати, чи ні?! Той, хто організував, має бути присутнім на святі - хоче він того, чи ні!

- Слухай, у мене не така робота, яку можна взяти та відкласти. - Сашко працював адвокатом. - Я лише дивом відвоював собі 5 днів відпустки, щоб на другий лише приїхати до тебе! Ти розумієш? - але в трубці було чути лише регіт його сестри:

- Войовничий ти мій! Гаразд, чекаю ще день - потім, вибачай, не зустрічатиму! - та кинула слухавку.

- І хто з нас старший? - пробурмотів хлопець, зрозумівши, що Діана знову його не послухала.

- І чому я запропонував їй Мадрид? Існують більш спокійні та тихі міста, як от Стокгольм. Чи Осло...

Востаннє, коли Сашко був у Іспанії, його ледь не оглушила вулична музика та галасливі місцеві, які щось святкували.

- А ще я потрапив тоді у найбільш спекотний час. - згадав хлопець та зітхнув.

- Ну все, годі. - сказав він до себе та почав складати речі - джинси та футболка. щоб на місці переодягнутися, словник, складений ним самим, ліхтарик, та інше...

До дванадцятої дня Сашко дістався Києву, де сів на літак.

Хлопець не став чекати на оголошення зльоту та одразу заснув.

- О півночі буду вже на місці, тому треба виспатися...

Прокинувся хлопець лише коли відчув різке зниження літака, але він був ще сонний, щоб все зрозуміти.

- Шановні пасажири! - от тепер Сашко прокинувся.

- І вам не хворіти... - пробурмотів хлопець та визирнув у вікно. Було темно, землі майже не видно.

- Посадка у аеропорту Гельсінкі-Вантаа, Фінляндія, відбудеться за десять хвилин. Прошу,...

- Стоп, що? - хлопець сподівався, що йому здалося, але у перекладеному на англійську повторі не було ані слова про Іспанію.

Тікати нікуди - треба виходити.

Сашко довго шукав таксі, але не було жодного; складалося враження. ніби всі люди в світі одночасно захотіли у Гельсінкі .

Та раптом, щось почало падати з неба. Хлопець зупинився на мить, щоб зрозуміти, що це був всього лише сніг. Проте приїжджі ніби й не відчували цього. А сніг все посилювався, тепер він падав сніговими кулями, а хлопець все стояв, усипаний по коліно.

- Люди! Хелп(1)! - але його ніхто не чув...