Сампо

- Спершу він змусив мене спати просто на підлозі, а потім ще й захропів!

Сашко вже не спав. Ніч давно минула, проте сонце ще не виходило - стояв білий, як молоко, туман.

Хлопцю набридло лежати і він сів, опершись спиною об ліжко.

Сашку не подобалось, що старець не розповів йому все як слід ввечері, тому хлопець вирішив його розбудити. Сашко встав, обійшов ліжко, але воно виявилося порожнім.

- Куди він пішов?! - злякався хлопець. Він взув свої черевики та вибіг на двір.

- Уф! Як… холодно! - хлопець забув одягнути свою куртку, перш ніж вийти!

Він миттю повернувся до будинку. одягнув куртку та вийшов знову.

- Каву будеш?

Сашко обернувся на голос та побачив Матті. Сашко ледь впізнав старця, бо той був одягнений у в'язаний сірий светр та чорні джинси. З теплих речей на ньому були лише сірі черевики - ані шапки, ані шарфу!

- Або випивай каву, або її вип'є Матті! - чоловік не хотів чекати, поки Сашко наважиться зробити бодай щось. Хлопець взяв кухлик та випив напій до останньої краплі.

- Гм, смакота...

- Ти досі не назвався!

- Вибачте, - хлопець повернув кухлик та назвався.

- Са-ше-ко?

- Ні, Саш-ко, без "е"!

- Ага! Матті зрозумів.

- Так, тепер мої запитання... - Сашко нагадав Матті:

- Ви обіцяли!

- Так, Матті все пам'ятає, Сашеко.

- Я - Сашко!

- Почнемо з самого початку... - Старець не звернув увагу на виправлення та покрутив кінчик своєї бороди.

- Ти кажеш, що був на шляху до Іспанії. А потім, якимось чином, опинився у Суомі(8), ще й в будинку Матті! Це все?

- Так.

Матті стиснув у кулак волосся своєї бороди та подивився на небо. Туман ще не проходив, неба ніби й зовсім не було; проте Матті все одно дивився.

- Матті мусить піти до лісу. - нарешті сказав старець та ввійшов до свого будинку. Сашко поспішив за ним:

- Нащо?

- Ти не міг просто так опинитися у зовсім іншому місці, Матті впевнений! - поміж цих слів хлопець почув брязкання скла та дерева, проте підійти та подивитися ближче не наважився.

- Матті вважає, що тут не обійшлося буз магії. - нарешті, шум зник. і замість нього з'явився старець. Під бородою Матті блищав зелений камінь, а на светр був одягнений білий плащ.

- Ходімо! - Матті дав хлопцю великий шкіряний барабан.

- І знову загадки! - хлопець не розумів, чи боятися йому того що буде робити Матті, чи ні...

- Наше життя - ось справжня загадка. Воно містить купу відповідей, але ніхто точно не знає котра з них вірна! - пробурмотів старець:

- А про це Матті зараз довідається в пана Укко.

- У кого?

- Бог вітрів та врожаю! - старця зачепила необізнаність хлопця:

- Ти не чув легенди про старого вірного Вейнямьойнена? Укко допоміг йому засіяти поля, щоб ми мали що їсти!

- Чесно, не чув.

Старець різко зупинився та повернувся обличчям до Сашка. Зіниці Матті розширилися, немов у скаженого звіра.

- Що таке?

- Матті мусить виправити це страшне непорозуміння!

- А як же Укко?! - Сашко не хотів більше байок, він хотів додому.

- Він почекає. - Матті повів хлопця назад до свого будинку.

Зачинивши за собою двері, Матті присів біля свого ліжка та дістав з-під нього велику книгу.

- Тут дуже багато рун, навіть Льоннрот(9) про більшість з них не знав!

- Тобто легенда не одна?!

- А як же? Тому, вмощуйся зручненько, Матті починає...

І розповів старець про старого вірного Вейнямьойнена - богатиря, одного з найперших людей; про хлопчика Сампсу, який засіяв ліси; про Укко, громовержця, який "відділив від неба воду, а від води - землю"; і про Сампо.

- Цей магічний млин є джерелом всесвітнього щастя. Сампо виготовив коваль Ільмарінен, "з молока корови, з пасма білого хутра, зі шматочка веретена та крупинки ячменю"...

- Досить! - Сашко більше не міг слухати історії Матті.

Старець замовк, насупив брови та підняв правицю вгору:

Орел злетів над багаттям,

яструби летять над вітром,

пташечко, лети на землю,

в небі синім чорні хмари! (10)

Вітер на подвір'ї почав нагинати дерева, опале листя закружляло навколо будинку. Сашко з жахом слухав слова Матті й не помітив, як рука старця доторкнулася до його голови. Холод охопив чоло хлопця і він впав.

- Знатимеш, як переривати розповіді Матті! Невихований хлопчисько... - обурився старець. Він вклав сплячого Сашка на своє ліжко, взяв до рук барабан та пішов до лісу.

Двері видали скрип і Сашко прокинувся.