Сампо

Сашко мляво відкрив очі. Навколо було темно, навіть місячне світло не пробивалося крізь туман, що був на подвір'ї.

Спина хлопця відчувала щось м'яке, наче ліжко. Сашко оперся об ковдру руками та сів на справжнє стареньке, але м'яке ліжко. Поруч стояло крісло, яке заслоняло собою вікно, а ближче до дверей на великому килимку стояло порожнє відерце.

- Що воно таке? - єдине, що зміг сказати вголос Сашко. Він повільно встав та навшпиньках дійшов до вікна. Крізь густий туман він зміг розгледіти тільки силует високих ялинок.

Скрип дверей. Хтось зайшов у будинок та наспівував пісню.

Паніка розбудила Сашка. але він не знав куди ховатися - приміщення було замале. В останню мить він зирнув на ліжко та ледве протиснув під нього себе та свій багаж.

Тут до спальні увійшов чоловік. Сашко не бачив, як старець опустив кошика на підлогу, проте він помітив кінці білої бороди, які доторкалися до чорного взуття сивоволосого.

- Хіліпаті хіліпаті, хіліпаті хіллаа. Хіліпаті хіліпаті хіліпампаа, йалітулі йаллаа талітулі йаллаа , тіліталі тіліталі тілітантаа! (2)..

Сашку ця мелодія здалася знайомою, проте він не міг точно згадати звідки.

- Точно! Вона ж в мене на дзвінку стоїть! - пригадав хлопець як раз тоді, коли у його багажнику щось задзижчало. Старець замовк та почав прислухатися. Сашко ледь стримував себе, щоб не ворухнутися, але дзвінок не затихав.

Нарешті й цікавість старця взяла своє і чоловік підняв ковдру, яка прикривала Сашка.

- Хелло (3)?

Місячне світло де-не-де освітило обличчя старця, проте хлопець зміг розгледіти лише його маленький рот, який щось пробурмотів. Чоловік відійшов від ліжка і хлопець зміг вилізти з-під ліжка.

- Що ти тут забув?! Матті тебе не запрошував сюди! - прогримів на хлопця старець, але Сашко нічого не зрозумів.

- Що це за мова? - запанікував хлопець і сказав щось на кшталт "Ви розумієте англійську?". - старець Матті теж не був спокійним:

- Хян ей юм'яр'я суомеа... Онко хян вєйнялаінен?!(4).

- Що? - Сашко до останнього сподівався, що незнайомець заговорить англійською, але натомість отримав таку відповідь:

- Сулушай сюда, рюся (5)! Єслі живійош тут, то вучи мєсєнний язик! - з цього всього Сашко лише зрозумів, що Матті його прийняв не за того, ким він є:

- Я турист, я - Сашко! Це в Україні.

- Українен? - схоже, чоловік заспокоївся та навіть зацікавився прибульцем:

- Онко тяма украіналаінен лаулу? (6) Че-ре-вону ру-ту не шу-кай ве-чо-ра-ми...

- Так, так, украінен! Чи як там...

Тут старець дістав з кишень свого плащу якусь пляшку, збовтав та підніс хлопцю.

- Що це? - запитав Сашко та прокрутив кришку, яка закривала пляшку. Звідти пішов приємний запах, та хлопець не знав, що може так пахнути:

- Се он кахва (7). - сказав йому Матті та вказав на рот.

- Хочеш, щоб я це випив? - хлопець підніс ємність до своїх сухих від холоду губ і випив до останньої краплі.

- М-м, смачно! Але ж це не кава! Навіщо ти мені збрехав? - не розумів Сашко.

- Зате тепер ми розуміємо один одного. - хлопець не очікував почути від туземця його рідну мову.

- То ти знаєш українську?!

- Так само, як і ти фінську. - пробурмотів Матті. - Це все мій напій. Матті й досі говорить на своїй мові, але ти відтепер розумітимеш його, як свого.

- Як це? Цього не може бути!

- Тоді звідки ти знаєш про каву?

- Я просто... зрозумів тебе? Нісенітниця якась. Я взагалі-то їхав до Іспанії, а...

- Забагато новин як для пізньої ночі. - перебив його Матті та запитав:

- Під ліжком зручно спати?

- Так, більш-менш. Проте...

- Тоді лягай туди знову. А Матті поспить на м'якому...