Лесі Українці (До 100-річного ювілею її світлої пам’яті)

Вона, мов гострий меч, кувала слово.

В її душі горів палкий вогонь.

Краса життя була їй за основу.

Його в Землі взяла, мов з матері долонь.

Їй стало до снаги з колін підняти,

Своїм віршем дістати душі з дна.

І вже ніхто не зможе відібрати

Те Слово-крицю, що дала вона.

Хай що не принесе підступна доля,

Але не загасити їй вогонь.

Бо слово Лесі викувало Волю.

Візьму її із сильних цих долонь.