Приречення

за кілька днів до повні

Сонце сідало за обрій, розфарбовуючи небо яскравими рожевими відтінками. Хмарки збиралися біля горизонту в щільні хмари, віщуючи снігопад. Температура стрімко падала й на вікна наповзали льодяні візерунки.

Христя гріла руки, тримаючи чашку з запашним гарячим чаєм, та холод все одно пронизував. Мурахи бігали спиною. Лампа на китовому жирі розливала по кімнаті жовте, немов кульбаба, світло.

В будинку пахло м’ятою та черемшиною, трохи вологим деревом і пиріжками з картоплею. Христя сиділа на стільці біля вікна, не в змозі впоратися зі спогадами минулої наради. Та з відчуттям, що їй пощастило не почути своє ім’я, але радості це не приносило. Лише страх та тугу.

Матуся сиділа в кріслі. В’язала червоний светр — закінчувала другий рукав. Спиці в її тонких пальцях поблискували, відбиваючи світло лампи. Клубком ниток грався рудий кіт Сердик.

Христя з мамою жили в невеликому двокімнатному будинку ближче до краю міста. З кухонного вікна можна розгледіти верхівки сосен і початок лісу. Десь там з настанням темряви Марію віддадуть чудовиську. Його ревіння буде чутно всюди. Зимник виє кожного разу, коли забирає жертву. Що він робить з дівчатами? Думки у містян розходилися.

Ковток солодкого трав’яного чаю зігрівав зсередини.

Хтось казав, що Зимник дівчат жере з усіма нутрощами та кістками. Ще хтось — що він затягує їх в потойбічний світ, де робить своїми дружинами. Інші заперечували: потойбічного світу не існує! Чудовисько мешкає десь глибоко в печерах, де ні разу не ступала людська нога. Звісно, окрім тих дівчат, котрих він туди стягує. Утім, в те, що дівчата залишаються живими вірили ще менше. Зимник — це смерть. Суцільна невідомість. І зазирнути за неї може лише та, кого приговорили, але назад вони не повертаються.

Христя піднялася зі стільця, залишивши чашку на підвіконні та підійшла до матусі. Її світле хвилясте волосся було зібране в гульку, деякі пасма спадали на обличчя.

Оглянувши кота, що вчепився кігтиками в клубок та намагався його гризти, Христя підібрала поділ вовняної сукні та опустилася поряд з матусею на підлогу. Поклала їй голову на коліна, зітхнула. Материнські долоні, одну з яких вкривали старі шрами від опіків, ніжно погладили дівчину по голові.

— Що тебе бентежить, люба?

— Мамо… — Христя запнулася, спостерігаючи за Сердиком. Він відбив клубок та зачаївся, готуючись до стрибка. — Чому Зимник забирає дівчат?

— Я… не знаю.

— І йому все мало. Це прокляття? Чому ми прокляті, мамо?

У відповідь — тяжке зітхання.

Стемніло. Ніч накрила Оак-роу мороком та хуртовиною.

— Чому ми довіряємо вибір дівчини Афелії? Вона ж всього-на-всього стара ворожка! — Христя підняла голову та подивилася матусі в сині очі. Біля них було так багато зморшок, що нагадували: час невідворотно плине. Христя ще пам’ятала матусю молодою. З пружною шкірою, здоровим рум’янцем, без жодної зморшки чи вікової плями. Вона завжди була гарною, спритною, веселою, але з роками… Це все кудись поділося.

— Хтось має це робити. Інші не хочуть брати відповідальність на себе, — після паузи сказала матуся й підібгала пухкі губи. — Афелія єдина, кому вистачає сміливості. І вона жодного разу не помилилася.

— Як можна помилитися, коли тицяєш навмання? — обурилася Христя. — Перша дівчина, що впаде їй в око й чує своє ім’я.

— Це не зовсім так. Я не знаю, як Афелія робить вибір, але він зважений та керується більш ніж навмання.

— Все одно це…

Від злості, яка захопила дівчину, голос зробився хрипким. Горло стисло невидимою рукою.

Сердик знову напав на клубок, побив його задніми лапками, наче кролик.

— Люди у безвиході, Христю, — стомлено промовила матуся. — Та бояться повторення колишніх трагедій, коли Зимник винищував жителів, не отримавши жертву. Й кінця-краю цьому немає, бо ніхто не знає, як його подолати. Рушниці не чинять йому шкоди, а мисливці кинули нас напризволяще.

— А ти пам’ятаєш як то було? Коли Зимник нападав на місто.

Матуся задумалася. Нахмурила брови, а тоді похитала головою.

— Не пам’ятаю, але…

Закінчити фразу не дало потужне ревіння, яке струснуло стіни будинку.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Мавка (Ганна Заворотна)
15.08.2023 13:10
До частини "Приречення"
Спойлер!
До речі, якщо вони знають, що треба приносити жертву, то чому чекають, поки Зимник прийде та зжере табун-другий худоби? Вже би у перший день зими збирались, обирали та приносили. Чи сподіваються, що Зимник таки здохне та не прийде?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    15.08.2023 14:58
    Спойлер!
    Так, вони сподіваються, що Зимник не прийде, тому чекають, поки не з'являться його передвісники у виді обледеніння, вбивання худоби
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше