Тінь за деревами

за кілька днів до повні

Під підошвами рипів сніг. Його забагато випало цієї ночі, але мисливці все одно вийшли на полювання — варто перевірити капкани. Зима обіцяє бути лютою, і люди потребують теплих шкір та м’яса, щоб пережити холод.

Куртка, підбита хутром, захищала від пронизливого вітру. Мороз перетворював кожний видих на білу хмарку. Марк міцно тримав рушницю та йшов слідом за дядьком. Той — кремезний вусатий мисливець зі стажем — рухався обережно, озирався на всі боки й віддавав команди жестами: зупинися, прислухайся, обійди ялинку зліва, замри.

Марк не був прихильником полювання, хоча дядько Анж вважав, що кожен чоловік любить відстрілювати тварин. Й сперечатися з ним — наче головою в стіну битися. Радше вилізе ґуля, ніж відстоїш свою думку Хай там як — дядько був людиною, яка вселяла повагу. Зайвий раз йти проти нього й не хотілося. От і зараз Марк ступав слідом, відкинувши нав’язливі думки та повністю зосередившись.

Вовчий ліс славився зграями однойменних, але так близько до міста вони майже не наближалися. Лише поодинокі хижаки снували іноді поміж кущів. Де-не-де пленталися налякані зайці.

«Мілкі, хай ще живуть, ми по вовка прийшли», — нещодавно сказав дядько, проводжаючи поглядом білого стрибуна.

Повітря, просочене запахом хвої, лишайниками та мокрим снігом, щипало за червоні щоки та ніс. Зрідка падали сніжинки. Точно хмара найшла, адже ще декілька хвилин тому яскраво світило грудневе сонце, а небо розливалося несамовитою блакиттю, яку підпирали колючі сосни.

Ліс охоплював Оак-роу півмісяцем і чим далі в глибину — тим густішав. Місцями дерева росли так близько одне до одного, що їх гілля перепліталося над головою, утворюючи арки.

Марк перехопив рушницю зручніше. Ще двоє мисливців — з якими хлопець познайомився лише зранку, — йшли позаду, перешіптуючись.

Минуло з десять хвилин, коли дерева розступилися в нерівне коло, відкриваючи засніжену галявину. Проте першим Марк побачив сірого вовка та багато крові навколо. Лише звір почув наближення людей — загарчав, вишкіривши жовті ікла. Очі немов промовляли: «забирайтеся геть, а то я розірву вам горлянки». Утім, коли вовк не рушив на них, Марк зрозумів: лапа звіра в капкані, прикритому снігом.

Мабуть, жахливо усвідомлювати наближення своєї смерті. І саме такий вигляд мали мисливці для вовка, що потрапив у пастку. Смерть, що зупинилася зовсім поряд, але відчайдушно далеко — не дотягнутися. Не відвоювати шанс на життя.

Марк чув, що вовки можуть відгризти собі лапу, аби звільнитися з капкана, але цей… Був або надто дурним, або…

Дядько Анж махнув рукою, наказавши мисливцям і Марку тримати дистанцію та оглядатися обабіч, аби ненароком з лісу не вибігли товариші вовка, якщо ті в нього були.

Марк підняв рушницю та прицілився, вглядаючись поміж сосен і кучугур. Дядько також прицілився:

— Гарний до біса, — тихо промовив він. — Здоровенний… Ох, стільки хутра буде, можна ковдру зробити.

Марк напружився, готуючись до пострілу, який мав громом рознестися по околицях. Навіть подих затамував, а тоді… Тоді, йому здалося: тінь промайнула за деревами. Сонце як раз вийшло з-за хмар.

— Агов! — викрикнув Марк, привертаючи увагу мисливців, утім, вони не встигли підійти.

Рипнув сніг. Затріщали гілки. Велетенський чорний звір вискочив зненацька. Одним стрибком він збив Марка з ніг та вирвав рушницю. Вовк завив, а коли почувся постріл, що картеччю врізав хижаку в бік — він лише здригнувся, загарчав і схопив Марка за передпліччя. Зуби легко продірявили куртку та вп’ялися в плоть. Гаряча кров побігла по шкірі. Марк закричав, спробував відігнати вовка від себе, але той не зважав на удари по голові й лише щільніше стискав щелепи.

Хтось з мисливців знову вистрілив. Звір тихо заскавулів. З-за дерев повибігали інші вовки. Й до такого мисливці були не готові. Вони відстрілювалися, але хижаків було надто багато й Марку не приходилося розраховувати на допомогу.

— От курва! — почувся голос дядька. Постріл, несамовите гарчання. Постріл. Скавуління.

Марк вдарив вовка кулаком по морді — знов даремно, й згадав про ніж. Вільною рукою намацав руків’я на поясі, вихопив зброю та всадив лезо звіру під ребра, провернув. Вовк розімкнув щелепи, відстрибнув. Хлопець ледь дотягнувся до рушниці та, попри палючий біль, вистрілив майже впритул. Картеч розідрала шкіру на морді звіра, очі його налилися кров’ю. Власна ж хлопця заплямовувала червоним сніг навколо. Перед очима поволі темніло. Марк, опираючись темряві, зробив ще один постріл та йому здалося, що він марить, бо рани на морді чорного звіра швидко зникали. Гоїлися.

Вовк відійшов, готуючись до нового стрибка, але хлопець не вагався. Вистрілив.

Кров обпікала шкіру. По спині котився піт. Вовк майнув в бік та втік з лінії вогню. Завив так, що раптом стало холодно та лячно, й кинувся навтьоки. Інші вцілілі хижаки теж в мить відступили, ховаючись в гущавині.

Дядько Анж підскочив до Марка, допоміг підвестися.

— Ти як, хлопче? Живий? Я думав, тварюка тебе роздере. От лайно собаче! — Він сплюнув та обдивився Марка з ніг до голови. Зупинив погляд на закривавленому рукаві куртки. — Прокусив, паскуда. Рукою рухати можеш? Марку?

Хлопець ледь кивнув. Перед очима все ще стискалася темрява. У вухах зашуміло. Кінцівки зробилися холодними. Земля під ногами починала гойдатися, наче Марк стояв на човні посеред бурхливого озера. Чомусь згадалося, як з дядьком на рибалці вони ловили щуку, а тоді гримнула гроза і їхній човен ледь не перекинуло буревієм.

— Ще ніколи не бачив так багато вовків так близько до міста, — промовив один із мисливців — Генрі.

— І я, — хекаючи погодився другий — Всеволод. Обидва живі. Вже добре.

— А що… А що з тим, що в… в капкані? — насилу тримаючи себе у свідомості поцікавився Марк.

— Подох, курва. Генрі! — рявкнув дядько. — Забирай тіло і йдемо. Марку терміново потрібна допомога. Він зараз зомліє.

Однак лишень прозвучали ці слова, хлопець впав — земля таки з-під ніг упливла.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Kris Papercut
29.06.2024 18:14
До частини "Тінь за деревами"
Спойлер!
"Власна ж хлопця заплямовувала червоним сніг навколо." — здається, це речення потребує редагування.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Юрій Цорулік
    16.04.2023 19:18
    До частини "Тінь за деревами"
    Здається, що нібито чогось не вистачає... Ну, як для 1ї глави, де все починається з єротичної сцени, навіть не знаю, трохи здається, що все оповідання буде таким. Складно пояснити, але таке враження, начебто цей текст повинен бути в 2, або навіть в 3 главі від початку. Та це лише моє бачення.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше