Тихіше тиші

Сідай. Помовчимо. Тихіше тиші.

Два незнайомці, два фанатики мовчання.

Прощання? Хто сказав, що це прощання?

Це найтихіший в світі діалог.

Там за вікном далеко до світання.

На небі тихі зорі й місяць змовк.

Твоє мовчання і моє мовчання зливаються — це тиша в унісон.

Запам'ятай цю найтихішу ніч.

Не стій у дверях, не тривож пороги. Вони безсовісні і трішечки скриплять.

А я страшенно змерзла у долоні.

Зігрієш, як в останнє зігрівав?

Хоча не варто. Сядь. Пора мовчати.

Дивитись в очі і ловити кожен рух.

Розпочалися мовчазні дебати.

Тут навіть дихання страшенно ріже слух.

Скрізь темрява. І тиша. Як блаженно.

Нічна дуель. Без пострілу і звуку.

Роль револьвера тут зіграє слово.

І розстріляє тиші довгу муку.

Пуста кімната. Свічка. І прощання.

Прощання тихе і без жодних слів.

Даремно було підняте питання, даремно вівся діалог без слів.

Опівночі почувся перший постріл.

У тишу вгризся шепіт голосів.