Пробач, Тарасе...

Пробач, Тарасе, вибач, що не чули

як крізь століття ти казав до нас,

що відкидали, нищили й забули

усе, що заповів своїм синам.

І донькам говорив. Просив же, батьку:

Вкраїну-неньку бережіть, як скарб.

Ми не зуміли зберегти в серденьку,

тепер прийшов до нас московський кат.

За те, що мову рідну плюндрували

і язиками ми верзли "язик".

Самі себе поволі убивали,

але не вбили. Ось наш гнівний крик!

За Вкраїну славну, любу неньку

нове козацтво стало в лютий бій.

Нащадки ще живі твої, Шевченку,

бо ми не вмерли і не вмрем повік.

Пробач, Тарасе, вибач, що не гідні,

повернем честь, умиємо в крові.

Були завжди, і є, і будем вільні,

і вистоїм незламно в цій війні.

"Борітеся - поборете" - ми вірим

і боремось, і помагає Бог.

І злою кров'ю ворогів скропили

до волі тисячі земних стежок.

Ми зневажали, але й будували

своє майбутнє, що горить вогнем.

Минуле не забули: передали,

а разом з ним - свободу із мечем.

Послання твоє пам'ятаєм, батьку:

"І мертвим, і живим, і ненародженим"

синам і донькам України-неньки

і збережем нащадкам не підкорених.

(березень 2023 р.)