🔥 Розпочався авторський конкурс "Неопалима Купина"! 🔥

Електронні книги / #сучасність (48)

Вогнем і мечем

Гартовані вогнем,

охрещені водою.

Умитий дух дощем

і братською любов'ю.

Запалена вогнем,

в серцях палає воля.

Ми кованим мечем

проженем орків з поля.

Орда прийшла у дім,

у наше жовте поле,

щоб знищити у нім

козацький дух і волю.

Підняли вверх списи,

забрати хочуть землю,

та на порозі ми,

захистимось за неньку.

Орда прийшла в село,

під наше чисте небо,

загарбати його

для мордору їм треба.

Та козаки вже тут,

взяли у руки зброю.

Бажає чорний крук

труп орка з поля бою.

Обпечені вогнем,

очищені водою.

У грудях ніжний щем,

здобудем славу й волю.

Освячені мечі

піднімем за Вкраїну.

Козацький дух в мені

співає солов'їно.

(вересень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Пробач, Тарасе...

Пробач, Тарасе, вибач, що не чули

як крізь століття ти казав до нас,

що відкидали, нищили й забули

усе, що заповів своїм синам.

І донькам говорив. Просив же, батьку:

Вкраїну-неньку бережіть, як скарб.

Ми не зуміли зберегти в серденьку,

тепер прийшов до нас московський кат.

За те, що мову рідну плюндрували

і язиками ми верзли "язик".

Самі себе поволі убивали,

але не вбили. Ось наш гнівний крик!

За Вкраїну славну, любу неньку

нове козацтво стало в лютий бій.

Нащадки ще живі твої, Шевченку,

бо ми не вмерли і не вмрем повік.

Пробач, Тарасе, вибач, що не гідні,

повернем честь, умиємо в крові.

Були завжди, і є, і будем вільні,

і вистоїм незламно в цій війні.

"Борітеся - поборете" - ми вірим

і боремось, і помагає Бог.

І злою кров'ю ворогів скропили

до волі тисячі земних стежок.

Ми зневажали, але й будували

своє майбутнє, що горить вогнем.

Минуле не забули: передали,

а разом з ним - свободу із мечем.

Послання твоє пам'ятаєм, батьку:

"І мертвим, і живим, і ненародженим"

синам і донькам України-неньки

і збережем нащадкам не підкорених.

(березень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Українські супергерої

Всі ми знаєм Супермена

і прекрасну Суперґьорл,

що літають вище неба

і торкаються зірок.

Знаємо ми Спайдермена,

повзає, немов павук,

для суперників проблема

павутиння з його рук.

Бетмен, Сокіл, жінка кішка,

вся команда x-людей,

фантастична є четвірка,

все це радість для дітей.

Аквамена знають люди,

халка й месників усіх,

імена лунають всюди,

вся планета знає їх.

А чи знають наші діти

про героїв на землі,

завдяки яким радіти

можуть зранку й до зорі.

Про Бандеру і Шевченка,

гетьманів і козаків,

Довбуша і Дорошенка,

про незрячих кобзарів.

Про Хмельницького Богдана

і засновників Русі,

Ольгу, Анну, Роксолану,

Українських діячів.

Про Шухевича, Довженка,

нашу Лесю і Франка,

Квітку Цісик і Костенко,

про всіх воєнів УПА.

Про Грушевського Михайла,

дисидентів-земляків,

про Кузьму і Чорновола,

наших прадідів й дідів.

Всіх героїв не згадати,

бо багато їх у нас.

Хочу я лише сказати,

що вони є і в наш час.

Ось новий герой з'явився -

Привид Києва з-під хмар,

дух козацький воплотився

й ворогам завдав удар!

Супермени Українські

нищать танки й кораблі,

щоб загарбники кремлівські

зникли з нашої землі.

Українці, мій народе,

ми герої повсякчас,

як ідеться про свободу -

не спинить нікому нас.

Пам'ятаймо все минуле,

щоб тепер творить життя.

Україно, в нас все буде,

разом йдемо до кінця.

(лютий 2022 р.)

...

Роман Фещак

Маріупольська відьма

— Слухай-но, відьмо, навіщо тобі все це?

... в відьми розбиті губи, розпухле старе лице,

Але з вуст її зривається сміх, моторошний та злий:

Відьма знає — завтра оці, що перед нею, ляжуть у перегній.

— Ми ж тобі, відьмо, зовсім не вороги!

... очі її холодніші за всі сибірські сніги,

Від голосу відьми в повітря здіймається сарана

Та летить в країну, з якої прийшла війна.

Маріупольська відьма, що зробила багато зла,

Збирає сили востаннє: шкіра її — зола,

Сила її — чорна, але не чорніша, ніж ті

Душі, які вона заприсяглась проклясти.

— Просто скажи, що тебе змусили нацики з Києва, ну?!

... відьма дивиться на окупантів, що граються у війну.

Відьма сміється: сміх її — болиголов,

Й демони та демонятка йдуть на останній призов.

Завтра знов зійде сонце, і так буде день у день,

Завтрашні діти співатимуть українських пісень,

Ворог лежить: крізь тіло до сонця росте трава,

Десь гуркотять машини, на фермі ідуть жнива,

Зорі у небі сяятимуть уночі...

А поки сміється відьма, сміється, наче кричить.

... Вони не врятуються, відьмо. Я знаю, ти бачиш це,

Й розпечений Маріуполь з тобою горить живцем,

Палає і рушить стіни на своїх катів,

І в землю тіла вбиває під сміх чортів.

Відьмо, ти бачиш? Чуєш? Так, відьмо, так!

Цвіте у степу червоний, як серце, мак,

Він сяє, немовби зорі, він наших мертвих втіша...

І маком повернеться в наше місто твоя душа.

...

Валерія Малахова

Не відмазка

«Мнє так панятнєй» - не відмазка,

Бо кожен з нас свідомий споживач.

Чи, може, ти, раз така ласка,

Звичайний антиукраїнський діяч?

«Какая разніца» - це не відмазка,

Адже різниця є, була і буде.

Бо ми живемо, і це не та казка,

Де добро про все зло забуде.

«Он паддєржал. Он нє малчал»,

Та чи у цьому зараз справа?

І чи подумав би він, як вставав,

Що паде його «вєлікая дєржава»?

«Тєбя валнуєт?» - так, хвилює.

Бо кожен зараз робить вибір тут.

І я не хочу, щоб той, хто руйнує

Українську культуру, ділив зі мною МІЙ маршрут.

«У нас ета нєразвіта»,

А ти щось робив?

Писав пісні, знімав відео

Чи просто на дивані сидів?

Тож викоріни з голови малоросійство,

Доки воно не викорінило тебе.

Зроби ж ти вибір, припини це дійство.

Зрозумій, що так просто усе це, на жаль, не мине.

...

Katarina Lynx

Кімната в Нью-Йорку

Читай газету в кімнаті де світло

Приховує гучність фортепіанних

Клавіш, які натискає самотність

Жінки в червоному платті. Двері

Між ними — це вихід, якого насправді

Немає.

Це погляд художника досить спокійний,

Крізь вікна розчинені з літнього мороку.

Звук лиш підкреслює їхнє мовчання.

Кімната в Нью-Йорку — нічого нового,

Насправді давно, як нічого нового:

Нудьгою освітлені стіни, позбавлені

Тіней фігури, картини, загострені

Речі і гранями штучно оголені

Зовсім утратили власну привабливість,

Наче втомилися від співучасника

І від співучасті бути в підрамнику,

І говорити, освітлені втомленим

Голосом побуту та відчуження.

Втомлені навіть від кави ранкової,

Від світла та музики, один від одного,

Нудьги, і картини самої ж Хоппера.

Нічого нового! Нічого нового!

Тяглість з епохи твого Вавилону,

Персів, шумерів, та Македонії

І до династії Селевкідів, згодом

Віддавшись у руки Риму

Ти розбрелася по Новому світу

І стала кімнатою у Нью-Йорку,

Абсолютно холодною, абсолютно освітленою

Задивившись у давнє придумане дзеркало

До біса надовго, — так довго, так довго,

Що звикла не бачити власне безтіння,

Свою бездушну геометричність

Штучну подобу і холод предметів

Одітих в охру, що тягне в опівніч

Наче метеликів до аргону

Твого двоєдушника, — знову і знову.

Як тягне вітер по вулицях стоси

Газет і звуки фортепіанних

Пє’сок, симфоній, кінематографу

Фар, що вихоплює з цільного мороку

Кімнатно-культурну декоративність

Нашого світу і нашу безмовність.

29.07.2022

...

Володимир Каразуб

Ранок

13 убитих, оце так ранок,

Ще більше поранено

Під обстрілами люди зустрічають світанок,

Кілька будинків, чиїсь життя уже зламано,

Уже не вийдуть вони на ґанок,

Не спалять яєчню, не зроблять кави наново...

І хай! За що нам та плата?

За що катівня від «брата»?

Перебиті, сплюндровані, нескíнченна страта,

Роками ведуть нас на плаху.

І все! Хтось від відчаю вже дістає гранату,

А в когось більше немає над головою даху.

Плескіт води вперемішку із кров'ю калата,

В їх мертвих очах все ще бачаться відгóлоски страху.

...

Віадала Роса

Війна і ти

війна і ти, чи це не дивно,

що між зимою й в літньому теплі,

шукаючи її в тобі невпинно

я зупиняюсь на багрянім тлі?

і споглядаючи ізюмські трупи,

в сліпих очах я бачу відображення тебе,

винні усі отплатять їхні муки, винні усі помруть утративши лице!

і ти зостанешся одна посеред лука,

дивлячись на себе в зламане скельце.

я хапаюсь за твої холодні руки,

і дивно - сонце ж так безжалісно пече!

Війна і ти, вона в тобі безрадісно вирує, колише кров і сліпить доторки мечей.

Війна в тобі, вона тебе руйнує, примушуючи сльози литися з очей.

...

Віадала Роса

"Героям"

Муже, славетний відвагою йти в невідомість безсмертя,

Дюжину знаних та сотні забутих діянь учинивши,

Відав чи ти, що шукаючи шлях до богів милосердя,

Станеш рабом, що служитиме задумам ницим і грішним?

Тюхе обранцю, що став божевіллям Олімпу богині,

В смертних обіймах стискаючи шию Немейського лева,

Певно,ти вірив, що з гідністю сплатиш борги, Зевсів сину,

Силу півбога ввіряючи в руки Мікен владареві.

Викреслить ймення твоє із сліпої Атропос сувою!

Прагне цього Еврістей, боягузливий горе-правитель.

Мойра Лахесіс добряче тебе ошукала, герою:

Байдуже долі до волі, хай смертний ти чи небожитель.

Мужній Алкіде! Хай вдячні тобі Прометей та Еллада,

Доблесть свою ти черпаєш в бажанні нікчемі служити.

Шлях твій, оспіваний музами, стелить богиня Апата,

Гімном твоїм стали сльози скорботи в очах Іпполіти.

Гірко картає себе Іолай за підмогу близ Лерни,

Зморений люд з ностальгією дивиться в небо Стімфали.

Що ті потвори, як править безкарно державою  скверна?

Що ті герої, що в дар їй народ принесли на поталу?

06.02.23

©️Неофітка📿

...

Яна Мороз

Знову

Знову страти, знову "Вічна пам'ять!", Знову клятви відплати, знову зусталь і знову плáчі,

Обмінні фонди забиті, погублені діти, дати

б мені водою омити ріки тремтячі.

Атланти уже не хочуть стояти

І знічений птах тихо у небі старому закляче ,

Тож плечі доводиться нам підставляти.

І не спламенитися нам у крові киплячій,

І не стати нам внóчі забутими тінями,

У вóгню породжені, у землі святій і погребені,

Під калиновими гіллями могили нам зведені.

Розстріли, лунає черга від автоматів,

Спочатку коліна а потім і серце прострелені.

І десь на перехресті своїх постулатів,

Я стою одна, серед залитою кров'ю зéлені,

І мертвих, пустих та старих силуетів.

...

Віадала Роса

Бетонна стіна

Вітер. Дерева сколихані мережно трясуться,

Кляче під небом старий сірий грак.

Ноги і спина мої до бетонної стіни припруться

Мене сатиричним оком окидує птах.

Криваві обличчя довкола мене

Всі мертві, і я стою на кістках

Погляд свій намагаюсь звести на зелене,

Та в зіницях все ще багрянь на хрестах.

Накрапає. Небо розтерзали сирени,

Розділили частинами, поростягли по кутах.

Воно кривиться хмарами і кличе Марену,

Воно гадає собі по зірках.

Холодна стіна не гріє зовсім,

Як і трупи братів моїх та сестер,

Вони давно не живі вже, покриті інеєм "гості",

А почалось все у той злополучний четвер.

Від стіни не відірватись мені ніколи

Бо лиш погляд старого птаха мене в землю просоченну впер;

Я зранку до ночі глядів в видноколи,

А потім пішов. Бо життя сильніше за смерть.

...

Віадала Роса

Не в них

Який сьогодні сонячний день!

Світло б'є в дзеркала і у очі,

Опадає листям старий сивий клен

А як же там їм? Вони наче в вічності ночі!

Обличчя змальовані їх кров'ю й піском;

І голос хрипкий знічéно шепоче:

«Не спати. Окопи— не схрон. Не спати.. не схрон...» — вже бурмоче.

І вони не сплять. Хоч і клонить у сон,

Хоч злипаються стомлені очі.

Бо на війні нема похорон, є трупи, є кров й лиш сороки скрегочуть;

Скрегочуть і плачуть, і змарне літають:

Зруйнували ракети їх дім

Вони майже ручні: воїнам на плечі сідають,

Рахують темряви дні.

Який сьогодні сонячний день!

Та не в них; не в окопах багряних,

Не в руках, що повзуть до рваних кишень,

Не в них; не в очах вже засклЯних.

...

Віадала Роса
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🔥 Розпочався авторський конкурс "Неопалима Купина"! 🔥
08.05.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

В ці неспокійні дні, українці як завжди показують незламність та здатність робити свою справу, не зважаючи на підступність ворога. Саме тому ми не зупиняємось і запускаємо новий авторський конкурс "Неопалима Купина", тема якого дає можливість кожному написати про українську боротьбу! ✊🇺🇦

... Детальніше
Блоги
Незрячі рулять! 😉🧑‍🦯✒️🎤Роман Фещак
28.05.2023
Всім привіт! ☺️ Давно не ділився новими аркушиками. 😉 Прийшов час виправлятися... Вона на аркуші зов ... Детальніше
ФанАрк: все про Літературне БінгоАнна Дейна
10.05.2023
Всім привіт. Вирішила я в цьому блозі зібрати посилання на всі тури бінго, також пізніше планую блог ... Детальніше
Вийшла моя книжкаМорок Елл
27.05.2023
У мене радісна новина, https://www.facebook.com/groups/litavytsia/posts/1284923759112066/ ... Детальніше
Volunteer Community в УкраїніМавка (Ганна Заворотна)
28.05.2023
Volunteer Community засноване 2015 року у Молдові задля допомоги біженцям із України. Наразі функціо ... Детальніше
Завершення прийому робіт на конкурс "Зоряні оповідки: Темрява та Cвітло на космічних перехрестях" 🚀Аркуш
27.05.2023
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦 Нагадуємо, що фантастичний конкурс "Зоряні оповідки: Темрява та Cвітло н ... Детальніше
Перший примірник у бібліотеці Бура Вікторія
25.05.2023
Примірник «Дро в поезії» відтепер є у Дрогобицькій центральній бібліотеці ім. Чорновола! Збірка япон ... Детальніше
На Аркуші вже:
6571читачів
53808коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: