БЛЮЗ МАРКА ЗАВІРЮХИ (2)

0008
Публікація: 18.03.2023
Вірш
Завершено

Де б я не опинився -

я йду, ніби шукаючи

перехрестя, де

ущелину імені цифри перерізає

вкрита теплим пилом вуличка Лузан,

я не бачу

обличчя істот, які

мерехтять довкола, я

не бачу, не бачу лиця

свойого в ілюмінаторі дзеркала.

Мій крок

вільний і лункий,

ніби в порожньому світі не залишилось

місця, куди варто було б дійти.

Мою долю носить

хвилями,

над якими

жодної чайки,

тут ще пахне водоростями,

але над чорними пісками

від Манхеттен-Біч до Ворот Моря

жодної чайки,

і тільки

скелети башт блищать

краплиною крові на гостряку...

І в туманах,

що з'юрмились, ніби Лотів гарем,

мені

підсліпуватому

перестарку

глухому од

WQXR WMXB WYNY WPLJ

мені назустріч

випливає з туману

шхуна "Колумб" з обірваними вітрилами,

і любов моя, Люда,

стоїть за штурвалом,

пшеничне волосся її рве вітер,

очі її сині від

вуглекислоти

і я кричу

з печери хворого мозку,

наче слабка розумом Ассоль, яка

дожила до ста років,

бо "Секрет" потонув,

так і не допливши до неї.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі