Сонет ІІ

Яких ще слів в тобі не знаю я,

А ті, що знаю – чи вони потрібні?!

Як в безворушші сказанність твоя,

Що ясним небом зрівнює подібність.

Так в тихім небі спалахне зоря

Тобі явившись в дивному сузір’ї

І ти впізнаєш серцем немовля

У цьому обважнілому склепінні.

В годинах вічність бавиться у дні,

В собі з’єднавши цільні половини;

Так ніжки циркуля описують земні

Та безконечні обрії дитини,

І в цій недосконалій повноті, -

З тобою я, а ти в мені віднині.

03.06.2019