Аліна несміяна

Добрий вечір мої любі, ніч на плечі вже сідає, місяць високо у хмарах, зірку тихо пригортає, на красу ту задивився, коли йшов до Вас крізь ліс, у торбинці про кохання, казочку я Вам приніс!

Там кохання правда мало - гроші, влада і наказ! Про аліну - несміяну, казочка сьогодні в нас!

Царь вован, болотна жаба,

бородавчата нахаба, геть на старості здурів, молодим стать захотів!

Ботокс не допомагає, все давно уже звисає! Як царьку омолодиться? Мабуть треба одружиться! Взяв гімнастку за дружину, молоденькую дівчину! Ту гімнастку звать Аліна, на змаганнях гнула спину.

Обруч й стрічечку крутила, та на допінгу "влетіла", А вован на те начхав, і Аліну покохав. Все поклав він їй до ніг, та пропав в Аліни сміх, Все ж чогось не вистачає, смуток душу огортає.

А як тільки ніч ступає, старий прищ кудись зникає, Геть не смішно з вованом, горе залива вином! Царь помітив, що дружина, вже від люті стала синя! Щоби настрій підійнять, блазня він почав гукать:

" Жирік, жирік вилєзай, тоску нашу проганяй! " Блазень швидко вибігає, і царьку байки клепає, При дворі усі сміються, аж пузяки в них трясуться! царь вован і сам регоче, а гімнастка щось не хоче.

Тихо лускає насіння, а в очах нерозуміння, "Надоєл мнє етот шут, я пашла падругі ждут", Гнівно бахнула дверима, у царька перед очима! Як Алінку веселить, царь не знає що робить!

День вже новий настає, а царь думу думає, растаргуєва ніколу, радять йому запросить,

щоб Аліну - несміяну, вже нарешті звеселить.

Царь прохає: "нікалай, "Макарену" заіграй"!

- Дак, нє мой рєпєртуар, уж памілуй гасударь!

"Коля, "Макарєну" я прошу, или едакій ти лабух, галави Тєбя лішу!",

растаргуев і команда, бражкою прогріли гланди,

Струни гуслям натягають,"Макарену" вже співають! Всі дивують тому чуду, і сміються з того люди.

Растаргуєв в галіфе, "Макареною", всіх "рве",

Лиш Аліні все одно, їй нудне оте "кіно"!

Хмурить брови, щоки дме, і в хороми свої йде! Чухають лоби бояри, думають з царьком на пару, Хто іще із блазнів є, бо Аліні все не те!

Хтось з бояр, почав казать: "Акробата нужно звать!"

"Без Алєжкі - акрабата, нам прідьоцца тугавата!" Ось день новий настає, царь Алєжку уже зве!

" Ну, Алежка, виручай, нам "Марячку" залабай,

сальто сделай і кульбіт, будь Ты словно дінаміт! "

Тут Алєжка заспівав і кульбіти показав,

Сто потів на нім зійшло, він крутився як свердло. Та до того докрутився, що за люстру зачепився!

Всі од сміху покотились, лиш в Аліни сльози лились

тільки й знає що псіхує, з Акробата лиш кепкує:

"Где же лєсніцу нам взять? Пора звьоздочку снімать!"

Злісно двері закривала, що алєжка й люстра впали!

Царь за нею поспішає, і дружину знай втішає!

Глобуса бере у руки, щоб прогнать Аліні скуку!

- Здесь Тебе построю замок, дам і яхту, і служанок,

Дам арабских скакунов, для тебя на всьо готов!

Будем вместе моя радость на лошадках тех скакать.

Тут Аліна підстрибнула і давай царьку кричать:

" Нє нужни тваі падаркі, твоя клоунская рать!

Нє хочу в сваі я годи, здєсь от скукі памірать!

Скакуни твоі мне тоже и падавно нє нужни!

Главний конь подох давно уж, пасматрі в своі штани!

Царь за сердце ухопився, впав, в конвульсіях забився!

Все до серця близько взяв, застогнав і "дуба дав"!

Тут Аліна звеселилась, з понтом плакать заходилась,

При дворі всім розказала, що біда її спіткала.

Горювала зовсім трохи, за кордон "зробила ноги",

У Швейцарії тепер, є у неї мільярдер!

Пам'ятайте любі друзі - молодість лиш раз на вік!

й хто дружину свою любить, той є справжній чоловік!

Не купить все те за гроші, ні кохання, ні красу!

Вибирай одне кохання і крокуй з ним по життю!

Всім кохання, до нестями! Надобраніч тата й мами!