не йди спати

«не йди поки спати, залишся зі мною,

ще хоч би хвилину в обіймах цих теплих» —

слабкий шепіт з губ, поцілунок у скроню.

не стримати в ніч почуттів бриз таємних.

боялась пірнути в новий ураган,

він лякав, наче вперше, збивав мене з ніг.

минуле тягнуло на дно, я блукала,

серце кров'ю стікало, захлиналася в ній.

ти т𝒂кож лякала мене, не збрешу.

хто дозволив тобі знов вогонь запалити

в напівмертвій душі, де нічого, крім мук?

до мозолей на пальцях пишу т𝒐бі листи...

...і одразу спалю. не відправлю рядки,

що написані не чорнилами — кров'ю серця мого.

минула моя залишила страх ним кохати —

завжди в ранах від інших, по м'язах мороз.

мені страшно прийняти, що втрачаю контроль,

вірним псом сиджу в тв𝒐їх ногах — скажи «геть!».

не дай вірити в щирість, зміни свою роль,

якщо граєш — не більше, не тягни цей момент.

«я хочу й буду любити», — розказала би морю,

та чужина сміється, душить і полонить.

мені боляче буде. та хіба я не вст𝒐ю?

любов варта страждань, не обрізати нить.

темний досвід кричить: «міркування ці — помилка, стій!»

проте жити від страху більше я не бажаю.

спину рівно, лиш серце — гідний мій орієнтир,

дійсне кохання злом ніколи не стане.

увесь світ подолаю, дістануся Дому.

ти чекатимеш, правда? не дозволь сподіватись дарма.

в мене стільки історій, стільки хочеться розповісти,

а поки в уяві моїй

ми удвох поряд і

мовчимо.