мої руки в крові ворогів

мої руки в крові ворогів,

чи я все ще хороша, кохана?

вірне лезо зрубило купу життів

під с𝒂ме коріння, без жалю.

не дивися на мене, благаю.

ти і досі не бачиш мене.

ніког𝒐 не щадила я, спалюй

на багатті — відьомськ𝒆 серце зле.

чому сяєш коханням, чарівна?

чим змогла я тебе притягти?

горло стисне нашийник залізний —

грубим псам не дозволять втекти.

мої руки створили для битв,

не для ласк і прелюдій, любове.

зуби скаляться гостротой вбивць,

від укусів янгол мій не застогне,

а помре в страшних муках.

я цього не дозволю і крапка.

відмовляюсь тримати слова на вустах:

«твоє сяйво лікує мою лихоманку,

розбиває броню, засинає під серцем

чорним ніжним котом, що залишитись хоче.

стань для мене бажанням оголитися смерчем

й всі нещастя твої зруйнувати вогнем.»

втомлена посмішка ліс освітила —

кохання, здається, не тільки про кайдани.

не вважай мене доброю й ніжною, мила,

та для тебе готова подолати цей рівень важкий.