l.

000102
Публікація: 05.04.2023
Вірш
Завершено

оголена шия, зап'ястя тонкі,

червона помада і всмішка яскрава.

ловлю я губами повітря морське,

чи будемо разом, я досі не знаю.

ти граєш зі мною, прекрасна, n'est-ce pas?

дурне серце бронюєш приблизно на вічність.

шкода, що мій погляд тобі рідним не став,

язик обпіка гіркота. непокірність.

відмова коритися примусам долі,

мій меч стікав кров'ю вогняних перешкод.

як відчуєш палаючих тих храмів сморід,

знай, я палю сансари веретено.

наш десятий аркан не послабить цю нить,

ми приречені поруч блукати, кохана,

я боюсь цього звернення, час все горить,

ми ніколи не будемо більшим, це карма.

подай знак, чи я можу наблизитись ще?

поможи віднайти ключ до серця твого.

хотіла забути, та просить чудес

душа. вперто скиглить і хоче тебе.

якщо ти жартуєш, прошу, зупинись,

примарні цілунки горять на плечах.

бо тебе я спіймаю, потрібен лиш час,

а як обійму — не дозволю втекти.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі