плач

Ти малюєш плями на папері,

Поки я плачу, захлинаючись слізьми.

Відчиняй мені в квартиру двері.

Щоб знов почути ці голоси.

Голоси що страждають,

І не можуть жити в спокої,

Хоча цього вони так бажають.

Бо ти їм не даєш.

Це ж ти їх такими зробив,

Ти навіть не знаєш

Вони були щасливі,

Але постукало в серця двері кохання

І вони стали дивні.

Впустило серце, не знаючи,

Що чекає попереду горе.

Бо ти ж не любиш,

Ти не кохаєш мене.

А сльози ллються потоками,

Перетворюючись в ріки, моря.

Почуття, почуття, почуття...